Михайло Полікарпович Карпєєв – легендарний радянський льотчик, Герой Радянського Союзу, який зробив значний внесок у перемогу над фашистською Німеччиною. Далее на kharkovyes.com.ua.
Ранні роки та початок військової служби
Михайло Карпєєв народився 21 листопада 1922 року у селі Якимово (нині – частина міста Чебоксари) у селянській родині. Після закінчення школи у Чебоксарах він навчався у місцевому аероклубі, що визначило його подальшу долю. У жовтні 1940 року Карпєєва був призваний до армії. Також він вступив до Свердловської військової авіаційної школи пілотів, яку закінчив у серпні 1941 року. З початком Другої світової війни Михайло Карпєєв був направлений на фронт. Він брав участь у бойових діях на Ленінградському, Сталінградському, Південному, 4 Українському та 3 Білоруському фронтах.
Поранення під Ленінградом
У лютому 1942 року під час бойового вильоту у районі Ленінграда літак Карпєєва було підбито, а сам льотчик отримав важке поранення лівої руки. Попри сильний біль та значну втрату крові, він зумів скинути бомби на ціль та спробував повернутися на базу. Однак керувати літаком йому вже було дуже важко, й він здійснив вимушену посадку на території, яку контролювали німецькі війська. Місцеві жителі виявили пораненого льотчика та передали інформацію про нього партизанам, які організували його евакуацію до шпиталю. Після шести місяців лікування та реабілітації Карпєєв повернувся до лав бойових льотчиків.
Новий літак: Іл-2
Після одужання Карпєєв опанував управління штурмовиком Іл-2 та був переведений у 75 гвардійський штурмовий авіаційний полк. На цьому літаку він брав участь у численних бойових вильотах, завдавав ударів по ворожих позиціях, техніці та комунікаціях. 16 червня 1944 року, під час наступальної операції, його ескадрилья вперше застосувала протитанкові бомби, було знищено значну кількість ворожої техніки на площі 200×400 метрів. 23 червня 1944 року Карпєєв брав участь в атаці на ворожі артилерійські та мінометні позиції у районі Орші. Попри шквальний зенітний вогонь, він здійснив три заходи на ціль й придушив вогонь двох зенітних батарей. 26 червня 1944 року його групою було завдано бомбового удару по залізничній станції Толочине, де було знищено ворожі ешелони та техніку.
Михайло Карпєєв: 1945 рік
На початку 1945 року Карпєєв активно проводив бойові вильоти на території Польщі та Східної Пруссії. 5 січня він здійснив розвідувальний політ у районі Веснового – пролетів 120 кілометрів на висоті 100 метрів над землею. Німці били по ньому із зеніток, у небі його атакували ворожі винищувачі, але Карпєєв успішно виконав завдання, знищив по дорозі два ворожі автомобілі та влаштував масштабну пожежу у розташуванні німецьких військ.
14 січня 1945 року під час вильоту Карпєєв атакував ворожі позиції, підпалив танк та знищив три зенітні установки, а також кілька десятків солдатів й офіцерів противника. 15 лютого 1945 року Карпєєв здійснив чотири вильоти вздовж Віслінської коси, щоб отримати інформацію про німецькі війська, що відступали. А 21 лютого на своєму Іл-2 він атакував артилерійські позиції, знищив дві польові гармати та кількох солдатів. 11 березня Карпєєв ще з кількома льотчиками його ескадрильї здійснили атаку на ворожі судна біля Кенігсберга й потопили баржу.
До початку травня 1945 року Михайло Карпєєв вже обіймав посаду заступника командира й одночасно штурмана ескадрильї 75 гвардійського штурмового авіаційного полку 1 гвардійської штурмової авіаційної дивізії 1 повітряної армії 3 Білоруського фронту.
Михайло Карпєєв: досягнення
До моменту завершення Другої світової війни гвардії лейтенант Михайло Карпєєв здійснив 310 бойових вильотів, включно зі 100 на Іл-2 та 85 нічних бомбардувальних вильотів на По-2. Він особисто знищив або пошкодив 15 танків, 4 самохідні артилерійські установки, 27 транспортних засобів, 17 польових гармат, до 20 возів та 17 будівель, а також знищив близько 200 солдатів противника. Крім того, він подавив вогонь 40 зенітних гармат й здійснив 8 розвідувальних польотів. За проявлені мужність та героїзм 29 червня 1945 року Михайлу Карпєєву було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка». Крім того, його було нагороджено двома орденами Червоного Прапора, орденом Олександра Невського, двома орденами Вітчизняної війни I ступеня, орденом Червоної Зірки та орденом «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ступеня.
Післявоєнна служба
Після закінчення війни Михайло Карпєєв продовжив службу у Військово-повітряних силах. У 1952 році він закінчив Військово-повітряну академію та був призначений заступником начальника із льотної підготовки Качинського військового авіаційного училища. З 1960 року служив у Харківському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків, де обіймав різні керівні посади. У 1978 році у званні полковника Карпєєв вийшов у відставку та працював старшим інженером на Харківському тракторному заводі до 1993 року.
У 2005 році за указом президента України йому було надано звання генерал-майора авіації. Михайло Полікарпович Карпєєв помер 7 червня 2021 року у Харкові на 99 році життя.
Пам’ять про льотчика
Михайло Карпєєв увійшов в історію як один із найсміливіших та найвидатніших льотчиків-штурмовиків Другої світової війни. А його подвиги є прикладом мужності, самовідданості та патріотизму для молодого покоління льотчиків – для тих, хто й у 2025-му році так само боронить небо своєї країни.
Список використаних джерел інформації: