Харків славиться сміливими жителями, які обожнюють рідне місто. Мабуть, ця шалена любов до своєї малої батьківщини вже стала легендарною. Тому навіть під час бойових дій у повномасштабній війні Росії проти України харків’яни не зрадили це місто, і у найважчі моменти перебували з ним разом. Далі на kharkovyes.
Відданість, незламність, залізобетон ― слова, з якими вже нерозривно асоціюються містяни. Вклад Харкова у боротьбу, його протистояння, його героїзм відзначив президент держави. У березні 2022 року, як сказано на сайті Discover.ua, Володимир Зеленський надав Харкову звання міста-героя України. І ця почесна відзнака була цілком заслуженою: Харків не скорився ворогу.
Економічні негаразди, десятки ракет, випущених по місту за час повномасштабного вторгнення, інші виклики та проблеми, з якими зіткнулась перша столиця України, не зупинили розвиток і не позбавили надії на перемогу.
Як Харків зустрів 24 лютого 2022 року
Місто ― рекордсмен за багатьма параметрами (одна з найбільших у Європі площ; один із наймасштабніших ринків світу; “перший український хмарочос”; найстаріший зоопарк…). Цю високу планку лідера і могутнього мегаполіса воно тримає і у війну. З першими пострілами ворога 24 лютого 2022 року харків’яни прокинулися у стані шоку. Але коли перший стрес трохи вщух, то практично ні в кого не було сумнівів, що треба давати відсіч і боротися за своє життя.
Тоді великий тягар був покладений на плечі голови ХОВА, Олега Синєгубова, а також начальника обласної поліції Володимира Тимошка. Зусиллями цього тандема професійних та освічених чоловіків вдалося уникнути паніки у Харкові та підтримувати обороноздатність міста.
Представники Національної гвардії, добровольчі формування та тероборонівці, волонтери, спецпідрозділи поліції діяли злагоджено та впевнено. Але багато чого тут залежало і від сили самих харків’ян. Якби містяни не допомагали одне одному, не тримались разом, скорились окупантам ― нічого б не було. Харків просто би втратив свою незалежність ще на початку.
Оборона Харкова під час російської агресії у 2022 році
Успіх при обороні міста був зумовлений декількома чинниками: це передусім згуртованість самих громадян, відповідальність влади та її сумлінне виконання обов’язків, а також неймовірна звитяга українських воїнів. Причому, зброю в руки у ті складні лютневі дні взяли українці, які до того не мали нічого спільного з армією. Харків вистояв завдяки їх подвигу.
Міська влада була змушена спростовувати чутки про те, що нібито Харків залишили і здали ворогу. Для підтвердження того, що всі на місцях і працюють, начальник ХОВА Синєгубов опублікував спільне фото з мером Ігорем Тереховим і головою облради Тетяною Єгоровою-Луценко. Цю світлину зробили в кабінеті Олега Синєгубова у будівлі ХОДА.
Тим часом у регіоні точилися вже запеклі бої між російськими та українськими військовими. Рашисти розраховували на швидке просування, і, напевне, не чекали, що їх противник буде чинити такий потужний опір. Війська Російської Федерації сунули з декількох боків: з напрямку міста Дергачі, села Циркуни, через місто Чугуїв танки йшли транзитом, були спроби прорвати оборону з боку смт Високий. Попри це, українські воїни міцно стояли на захисті Харківщини.
За пару діб харківські захисники змогли ліквідувати понад сто одиниць ворожої техніки і сотні окупантів, що намагалися захопити місто. Переломний бій, який вирішив долю Харкова, відбувся 27 лютого 2022 року.
Тоді загарбникам вдалося прорватись в центр Харкова, і закріпитись у будівлі школи №134. Звідти вони відкрили вогонь по українським захисникам. Однак були знищені зусиллями бійців 92-ої бригади ЗСУ, поліцейського спецпідрозділу “КОРД”, а також добровольців, зокрема, об’єднання “Фрайкор”. На жаль, у цьому бою довелося спалити будівлю навчального закладу, разом з окупантами. Ця подія стала однією з багатьох чорних сторінок в історії Харкова, проте суттєво зламала плани ворога. Після 27 лютого рашисти вже не могли дістатися до обласного центру.
Жорстокі ракетні та бомбові атаки не припинялися. Гинули не лише військові, але й цивільні люди, в тому числі, діти. Одна з таких особливо цинічних та підлих спроб зламати Харків ― ракетний обстріл будівлі ХОДА на вулиці Сумській. Це трапилося 1 березня 2022 року. Загалом 29 людей стали жертвами злочинних дій росіян, тіла загиблих шукали під завалами понад місяць.
Враховуючи особливу відвагу харків’ян під час порятунку міста, їх жагу до життя та шалений спротив ворогу, президент Володимир Зеленський 6 березня 2022 року надав Харкову звання міста-героя України.
Зазнали невдачі росіяни у спробах бомбити місто з літаків. Ці крилаті “машини смерті” українські воїни успішно знищували. У квітні 2022 року вже проблема ворожих літаків над Харковом була вирішена.
Звільнення Харківської області
Контрнаступальна операція ЗСУ на Харківщині розпочалась у вересні 2022 року, і складалась з двох етапів: першого (з 6 вересня до 12 вересня) і другого (з 12 вересня до 2 жовтня). Передумови для цього сформували за рахунок обманного маневру українських військ. Україна оголосила 29 серпня 2022 року про початок наступу на південному напрямку. Це дезінформувало ворога, який перекинув основні ресурси саме на Херсонський фронт, а на Харківщині залишив бійців вразливими.
Таким чином вдалося у ході контрнаступу відвоювати території населених пунктів:
- Липці;
- Ізюм;
- Балаклія;
- Шевченкове;
- Куп’янськ;
- Вовчанськ;
- Борова;
- Ківшарівка;
- Куп’янськ-Вузловий;
- Лиман;
- Святогірськ;
- та інших.
Окупація мала страшні наслідки: під час перебування на українських територіях рашисти знущалися над місцевими, позбавили їх нормального безпечного життя. ЗСУ виявили численні місця поховання цивільних громадян на Харківщині, що свідчило про факти масових розстрілів, катувань та відсутність оперативної медичної допомоги.
Волонтери, партизани, комунальники також рятували Харківщину
Подвиг волонтерів, партизанів, комунальників також заслуговує на пошану. Вклад цих людей неможливо переоцінити, неможливо знехтувати їм.
Звичайні робітники теплових мереж, двірники, інженери-енергетики, водії, працівники аварійних служб ризикували подекуди життям, але виконували свою роботу. Саме їм жителі дякують за своєчасні ремонтні дії, за підтримку нормальної життєдіяльності міста в умовах, коли окупанти щоденно намагалися захопити Харків. Так, працівниця котельні “Північ-2” Ніна Токар згадує, що у перший день повномасштабного вторгнення їхала на роботу буквально під обстрілами рашистів. Ворожі атаки не давали нормально виконувати обов’язки, щохвилини був ризик загинути, але працювати не припинили.
Волонтерський рух на Харківщині запрацював на всю потужність в перші дні війни. Рятували місцевих громадян, тваринок, возили їжу та ліки, допомагали евакуюватися у безпечні місця. За короткий час Україна сформувала, безперечно, одну з найбільших та найефективніших волонтерських мереж у світі. Суттєво допоміг харків’янам метрополітен, який став місцем прихистку у період особливо інтенсивних обстрілів.
Війна триває, вона приноситиме ще багато горя навіть після свого закінчення. Її важкі наслідки не оминуть нікого. Але Харків продовжує боротися, і робитиме це стільки, скільки потрібно. Гордо нестиме своє звання міста-героя України.