Безцінними для розуміння історії Харкова стали жахливі знахідки, що були виявлені під час досліджень 6-го кварталу району Лісопарку. Величезні поховання жертв політичних репресій та навіть останки розстріляних польських офіцерів – це все результат діяльності Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР. Далі на kharkovyes.com.ua.
Страшна історія 6-го кварталу Лісопарку
Влітку 1991 року все місто сколихнула страшна новина: виявляється, що НКВС протягом багатьох років поблизу селища П’ятихатки приховував сліди своїх кровавих злочинів.
Як говорять корінні жителі Харкова, територію 6-го кварталу Лісопарку стали використовувати як кладовище для поховання жертв політичних репресій приблизно з 1936 року. До цього вбитих ховали на спеціально виділеній ділянці Єврейського кладовища. Проте останній запис про те, що працівники НКВС привезли страчених на це кладовище, датований березнем 1938 року. Після цього там не залишилося жодного вільного місця.
Ця інформація вразила звичайних містян, проте не здивувала істориків. Вже протягом декількох років вони працювали над відновленням ходу подій цієї трагедії, збираючи усні спогади харківських старожилів. Всі вони в один голос розповідали історію про те, як наприкінці 1960-х років місцеві школярі під час прогулянок тією місцевістю знаходили десятки черепів. Тоді переляканий директор навчального заходу звернувся до керівника секретного відділу Харківського фізико-технічного інституту аби він дав пораду та вжив необхідних заходів. До того часу дітлахи вже настільки увійшли в азарт від невідомих знахідок, що ходили до Лісопарку натовпом та хизувалися один перед одним своїми археологічними розкопками. Вже на наступний день територія 6-го кварталу Лісопарку була огороджена колючим дротом та цілодобово охоронялася.
Нашим сучасним історикам вдалося дізнатися, що з другої половини 1930-х та до 1941 років на територію Лісопарку часто приїжджали невідомі чоловіки у військовій формі та розкопували землю. Місце своїх робіт вони обгороджували дерев’яним парканом, звідки часто можна було почути собачий гавкіт. Це відбувалося вдень. А вночі туди з Харкова приїжджали машини, накриті брезентом. Місцевим жителям завжди було цікаво дізнатися, що саме там відбувається. Проте страх за своє життя був сильнішим.
Місце поховання страчених польських офіцерів
Крім останків радянських громадян, що колись так чи інакше перейшли дорогу НКВС, на території Лісопарку був знайдений прах страчених польських офіцерів.
З липня по серпень 1991 року Генеральна прокуратура СРСР разом з офіційною комісією Польщі провели розкопки та ексгумацію знайденого матеріалу. До цього процесу була залучена величезна кількість впливових людей: археологи, антропологи, військові прокурори, судово-медичні експерти і т. д. Ними було доведено, що залишки дійсно належали польським офіцерам. Підтвердженням цьому стала величезна кількість речей, що могли належати тільки їм: листи від рідних з Польщі, документи, медалі та відзнаки, газети та багато іншого. Загалом було знайдено понад 5 тисяч доказів того, що НКВС приховував свої злочини щодо польських військовополонених на околиці Харкова.
В ході експертиз було визначено характерний тільки для тих членів Народного комісаріату, що працювали на Харківщині, спосіб страти. Вони вистрілювали своїм полоненим нижче потилиці. Хоча “класичним” методом НКВС вважався постріл в потилицю. Фахівці припускають, що так вчиняли, аби втрата крові страченого була меншою. Оскільки за ніч вони розстрілювали по 100-200 громадян, то не могли залишати за собою настільки багато крові.
Таємниця 6-го кварталу Лісопарку старанно приховувалася протягом багатьох років, проте попри всі засекречення подробиць страшних звірств НКВС, вони все ж таки були оприлюднені.