У грудні 2025 року Харків зустрічає четверту зиму повномасштабної війни в ситуації, яка вже давно перестала бути надзвичайною та перетворилася на жахливу, але звичну ситуацію. 35 кілометрів навпростець відокремлюють центр міста від російських позицій, і ця близькість перетворює кожну ніч на потенційну зону ризику. За листопад 2025 року російські війська завдали по Харкову 47 ударів “Шахедами”, КАБами та балістикою. Це вже не надзвичайний стан, а страшна реальність, до якої адміністрація Ігоря Терехова адаптувалася з точністю, що викликає повагу навіть у критиків. Далі на kharkovyes.
Механізм, що відшліфований тисячами тривог
Система, яку побудувала адміністрація Терехова за роки війни, працює швидше, ніж прилітають дрони. Коли 4 грудня о 21:13 в Основ’янському районі пролунали три вибухи поспіль, мер вийшов у Telegram через лічені хвилини. За годину надійшла інформація про пожежу на підприємстві, площа – п’ятсот квадратних метрів. До ранку бригади склярів вже знали обсяг робіт, мобільні ЦНАПи стояли там, де потрібно було оформляти допомогу, а постраждалим сім’ям пропонували тимчасове житло. Це не героїзм окремих людей, це відшліфований до автоматизму механізм, який не дає місту зупинитися ні на день. Харків навчився жити у ритмі, де ніч – це час атак, а ранок – час ліквідації наслідків.
Після кожної атаки протягом 24 годин всі вибиті вікна закривають ОСБ-плитами, а через один-два тижні у вікнах вже стоять нові склопакети. Комунальники виїжджають у бронежилетах та під повторними ударами латають мережі. Рятувальники розбирають завали, знаючи, що наступна атака може початися у будь-яку хвилину. І все це координується з одного центру, де мер особисто читає кожне повідомлення про приліт та приймає рішення, куди в першу чергу направити бригади.
Саме за цю систему, за те, що Харків не просто виживає, а продовжує жити та працювати, 7 грудня 2025 року президент Зеленський нагородив Ігоря Олександровича Терехова орденом “За мужність” II ступеня.
Підземний Харків: місто, яке повернуло школярам дитинство
Найяскравішим символом нової реальності стали підземні школи. Харків став першим містом України, де запровадили повноцінне навчання під землею ще у 2023 році. На початок 2025-2026 навчального року у Харкові працювали сім капітальних підземних шкіл, що були побудовані з нуля, а приміщення під класи були переобладнані ще на шести станціях метро. До кінця навчального року планується відкрити школи у всіх дев’яти районах, які зможуть прийняти на навчання тисячі дітей.
З лютого 2025 року UNHCR (Агентство ООН у справах біженців) спільно з Lutheran World Federation (Лютеранська всесвітня федерація, LWF Ukraine) реалізують у Харкові та Харківській області проєкт з реконструкції бомбосховищ під повноцінні підземні школи. Всі ці підземні школи – це не просто підвали з партами, а справжні освітні комплекси з припливно-витяжною вентиляцією, що розташовані на глибині 12-18 метрів. У кожній школі, крім навчальних класів, є спортивні та актові зали, їдальні та кімнати психологічного розвантаження. Кожна має сертифікат ДСНС та здатна витримати пряме влучання. Коли над головою знову починається тривога, урок не переривається, оскільки діти перебувають у безпеці.
Половина шкіл Харківської області все ще на дистанційному навчанні, але у самому Харкові діти навчаються очно, щоправда, під землею.
Зима 2025-2026
Після знищення енергосистеми навесні-влітку 2024 року Харків навчився жити при тривалих блекаутах. До грудня 2025 року у місті постійно напоготові понад сто стаціонарних пунктів незламності та мобільні пункти з переобладнаних автобусів. У них є Starlink, генератори, обігрів, чай, зарядки, а головне – люди, які не підуть, поки останній мешканець не буде у теплі.
Особлива увага приділяється Північній Салтівці та Олексіївці, де мешкають десятки тисяч людей. Після відключення електроенергії у будинках відключаються насоси, і вода не доходить вище п’ятого поверху. Туди першою чергою направляються мобільні пункти та цистерни з технічною водою.
Відновлення, яке не зупиняється
Станом на грудень 2025 року у Харкові пошкоджено понад вісім тисяч будинків. У 2025 році місто стало абсолютним лідером за кількістю використаних коштів “єВідновлення” на вікна та двері. У тисячах мешкань були встановлені нові склопакети саме тому, що міська влада допомагала людям правильно та швидко оформляти заявки.
UNHCR, Lutheran World Federation, LWF Ukraine, фонд Баффета, німецькі, швейцарські та скандинавські партнери – всі працюють через механізм, який створила адміністрація Терехова. Десь просто міняють вікна, десь роблять повну термомодернізацію фасадів, щоб люди не мерзли наступної зими.
Асоціація прифронтових міст та громад України
У листопаді 2025 року Ігор Терехов став головою Асоціації прифронтових міст та громад України – організації, яка була створена для системного захисту інтересів територій, які живуть під постійними обстрілами. До асоціації увійшли понад сто громад. Головна теза, яку Терехов повторює на всіх міжнародних майданчиках: прифронтовий бізнес повинен отримувати реальну, а не декларативну підтримку держави. Компенсація комунальних послуг, пільгові кредити, страхування військових ризиків, субвенції на відновлення житла – без цього люди будуть виїжджати. У листопаді-грудні 2025 року Терехов виступав онлайн на засіданнях робочої групи ЄС по Україні та у Європейському комітеті регіонів. Він презентував пакет рішень: створення Фонду підтримки прифронтових територій, збереження 64% ПДФО у місцевих бюджетах, страхування військових ризиків для бізнесу, мораторій на підвищення тарифів для прифронтових територій. “Якщо прифронтові міста економічно занепадуть, фронт наблизиться до Києва на сотні кілометрів”, – говорить він на всіх майданчиках. І його почули. У грудні 2025 року асоціація вже домоглася обговорення спеціального статусу прифронтових територій в європейських інституціях.
На 2026 рік бюджет Харкова сформовано з трьома абсолютними пріоритетами: безпека дітей (підземні школи та укриття), відновлення енергетики та житлового фонду.
Люди, які рятують місто
За всіма цифрами, які озвучує команда мера, стоять люди. Комунальники, які вночі латають труби при світлі фар та під повторними прильотами. Рятувальники, які дістають з-під завалів тих, хто не встиг добігти до укриття. Лікарі, які працюють майже без вихідних. Волонтери, які купують скло та будматеріали, коли закінчується гуманітарна допомога. Терехов майже у кожному своєму дописі називає їх поіменно та дякує. І це не просто вдячність, це визнання, що без цих людей міста б вже не було.
У грудні 2025 року, коли знову говорять про важку зиму, у Харкові просто до неї готуються. Місто пережило три зими під обстрілами. Воно знає, що буде темно, холодно, страшно, але знає й інше: вранці після атаки на роботу вийдуть ремонтні бригади, відкриються підземні школи, запрацюють генератори, та життя продовжиться. Харків побудував систему, в якій паніці немає місця. Є чіткі алгоритми дій, відпрацьовані маршрути та люди, які вже майже чотири роки доводять, що місто не здається.
Тому що справжня перемога противника можлива тільки в одному випадку: якщо харків’яни здадуться. А цього не сталося ні у лютому 2022 року, коли російські колони стояли біля кільцевої, ні у 2023 році, коли місто щодня обстрілювали ракетами, ні у 2024 році, коли десятками летіли КАБи. Не відбувається це й у 2025 році, коли дрони цілодобово кружляють над будинками. І не відбудеться. Тому що поки працює команда Терехова, Харків та харків’ян не можна зламати.
Список використаних джерел інформації: