Харків у завжди вважався містом гостинним, а його географічне розташування приваблювало мандрівників, які прямували від Москви до Криму. Безліч важливих персон приїжджали сюди у справах або опинилися в цих краях проїздом. Глави держави, князі, а також знаменитості різних напрямків збагатили історію нашого міста. Одним із царів, які відвідали Харків, був Петро I. Що привело монаршу особу в наше місто? Та що цікавого було в його візиті? Про це розповість стаття. Далі на kharkovyes.com.ua.
Історичний фон
На початку 18 століття Харків або, точніше, Харківська губернія, входив до складу Російської імперії. Її засновник, Петро I, брав активну участь у війнах. У великих містах, а також у губерніях він приділяв велику увагу військовим укріпленням. У Харкові, як у стратегічно важливому місті, збудували фортецю та захисні споруди по периметру всієї губернії.
У перші роки 18 століття Петро I вів війну зі Швецією. У цей довготривалий військовий конфлікт були втягнуті Данія, Саксонія, Польща і Литва. Фактично, Харків мало не опинився в епіцентрі цієї великої європейської війни. Надійшов наказ розширити фортецю до Бурсацького узвозу. Покровська церква опинилася при цьому всередині фортеці. Також різного роду укріплення звели біля провулка Кравцова, Театральної площі та Театрального провулка. Щоб особисто переконатися в тому, що і фортеця, і укріплення міцні й повністю підготовлені до бою, Петро I прибув із візитом до Харкова.
Програма самого візиту
У 1709 році Петро I прибув до Харкова. Цей рік виявився переломним у війні та монарх поспішав перевірити всі укріплення. Однак візит до Харкова розпочався не з перевірки укріплень, а з відвідування Миколаївської церкви, що знаходилася в районі, відомому сучасним харків’янам, як площа Конституції. У церкві було виголошено молебень про дарування монарху перемоги в генеральній битві. Причиною такої релігійної поведінки стала зовсім не побожність Петра I, а наявність чудотворної ікони. Напередодні приїзду царя, вона прибула з церкви в Каплунівці. Саму церкву спалили шведи, вціліла тільки ця ікона і відтоді їй приписували чудотворні дії. Петро I покладав на неї всі свої надії. У вирішальній сухопутній битві між арміями шведського короля Карла XII та Петра I, яка відбулася під Полтавою, перемогу здобула російська армія. Петро I наполіг, щоб ікона супроводжувала його в цій битві та перемогу над шведами вважав виключно її заслугою.
Після церковних обрядів Петро I оглянув фортецю, висловивши своє схвалення. Укріплення також викликали задовільну оцінку царя. Такою насиченою була лише перша частина дня. Петро І завжди славився своєю надзвичайною енергійністю та фізичною витривалістю. Поруч із ним уже всі могли валитися з ніг, а сам цар був сповнений сил і рішучості неодмінно втілити в життя всі намічені плани. Один із харківських полковників, що належав до славнозвісного слобожанського роду, Григорій Семенович Квітка запросив царя до себе на обід. Приємно поспілкувавшись і смачно підкріпившись, Петро I вирушив із Харкова під Полтаву, де на нього чекала армія. Шлях його проходив через Люботин і Валки та, звісно ж, місцеві жителі виходили назустріч, щоб привітати царя і його супровід.
Візит царя до нашого міста був незабутньою подією в житті звичайних харків’ян. Тому, крім офіційних даних про те, де побував Петро I та що робив під час свого приїзду, існує чимало народних переказів. В одному з них розповідається, що саме за наказом царя було не тільки укріплено фортецю, а й вирито безліч підземних ходів, які дають змогу швидко сховатися з міста. А в іншому барвисто описується, як монарх разом із князем Меншиковим дорогою до собору вирішили зайти в шинок. Там, зустрівши безліч козаків, які завзято обговорювали війну зі шведами, запропонував їм суперечку – хто кого переп’є. Результат суперечки замовчується, але за словами письменника, государ, покинувши шинок, переплутав Покровський храм із Миколаївським, де його зовсім не чекали.