“Не для жінок страшная війна,
Що приносить прикрощі та біди
Та на ній без жінок нікуди.
І без них не було б перемоги!”
Ці вірші належать радянській поетесі, якій довелося пережити важкі роки Другої світової війни та бачити на власні очі життя жінок на той час. Харків’янки разом із жінками всього Радянського Союзу мужньо взяли на себе багато “чоловічих” ролей та впоралися з ними успішно, тим самим зробивши неоціненний внесок у спільну перемогу. Якою була праця жінок у Харкові під час війни? Яку участь вони брали на передовій? Докладніше дізнаємося з цієї статті на kharkovyes.com.ua.
На фронті
Важко уявити, яким був би результат війни, якби не допомога жінок. Саме вони без відпочинку працювали медсестрами та лікарями. Не маючи обладнаних приміщень та медичної техніки, вони рятували життя, маючи в наявності примітивні хірургічні інструменти, спирт та ганчір’я як перев’язувальний матеріал. У Харкові поранених приймав військовий шпиталь у центрі міста, а також Сабурова дача (сучасна 15-та психіатрична лікарня) та Радянська клінічна лікарня (сучасна 17-та). Харківські медсестри працювали тут цілодобово, часом не маючи можливості кілька днів повернутися додому через величезний потік військових. Звичайно ж, на плечах жінок лежав обов’язок готувати їжу в таких закладах, прибирати, прати та виконувати роль водіїв.
Деякі з наших землячок допомагали просто на передовій. Поряд із чоловіками, вони брали участь у розвідці, керували важкою військовою технікою і були незамінні, як радистки та диспетчери. Харків’янка Валентина Гризодубова – один із чудових прикладів героїзму жінок у цій війні. Ця неймовірно смілива жінка-пілот здійснила майже 200 бойових вильотів, причому нічних. Вони допомогли не лише врятувати солдатів, а й дати точну інформацію про розташування ворожих військ. А Зінаїда Дітмар, випускниця харківської жіночої гімназії, була незамінною зв’язкінею партизанського загону. Та, на жаль, загинула 1943 року. І таких прикладів – сотні.
У повсякденному житті
Поки чоловіки воювали на фронті, жінкам, крім побутових турбот, довелося взяти на себе чоловічі професії. Як під час Першої світової війни, коли харків’янки стали кондукторками, водійками та навіть носіями, так і під час Другої, охоче працювали на роботах, які вважалися лише чоловічими. Така праця була дуже важка та вимагала фізичної сили. Жінкам доводилося розвантажувати тонни вугілля, завантажувати вагони, брати участь у ремонті залізниці та робити багато інших важких справ.
На великих заводах Харкова, де під час Другої світової війни виготовлялися снаряди та військова техніка, робота йшла безперервно у три зміни. Більшість робітників складали жінки. При цьому ніхто не робив за них домашніх справ. Турбота про дітей, людей похилого віку, приготування їжі, прибирання – все це теж лежало на жіночих плечах. Одна харків’янка, яка пережила роки війни, розповідала: “Приготувати їжу – це було найпростіше. Спочатку її треба було десь роздобути. А щоб не замерзнути взимку та взагалі мати одяг, треба було нескінченно штопати колготки і шкарпетки, що залишилися, а також перешивати з кількох речей одну, більш-менш підхожу”. Важко собі уявити, звідки брали сили ці мужні жінки.
Ще однією гранню героїзму наших харків’янок було те, що попри тягар та труднощі, вони брали до себе дітей, які залишилися без батьків. Маючи своїх дітей, жінки намагалися дати цим сиротам дах над головою та хоч якусь їжу. Тільки завдяки такій любові та турботі ці діти змогли вижити.
Звичайно, ми не знаємо імена всіх, хто героїчно працював під час війни, але їх точно пам’ятають ті, хто був поруч із ними, відчував на собі їхню допомогу. Внесок кожної з цих жінок був важливим для спільної перемоги. Харків пишається цими прекрасними жінками, а їхній приклад, своєю чергою, дуже корисний для майбутніх поколінь!