Чотири роки тривала Друга світова війна на території Радянського Союзу. Вона розділила життя людей на до і після, кардинально змінивши їхній звичний уклад. Але як би не було важко у воєнні роки, люди знаходили можливість радіти, проводити час разом із близькими й друзями, навіть розважатися. Робочі будні не залежали від днів тижня, а були підлаштовані під потреби фронту. Хоч на війні не буває вихідних, у звичайних городян дні відпочинку все ж таки були іноді. Ця стаття розповість про те, яким був спосіб життя харків’ян протягом Другої світової війни. Далі на kharkovyes.com.ua.
Робочі будні під час війни
Будні дні харків’ян, які жили до і після німецької окупації міста, суттєво відрізнялися від днів, проведених безпосередньо в ній. До жовтня 1941 року частина населення міста працювала на заводах та підприємствах, які були переобладнані під військове виробництво. Деякі були залучені у будівництві оборонних споруд за межею міста та всередині нього. Також продовжували свою роботу вчителі – школи працювали та діти приходили на заняття. У лікарнях практично з перших тижнів війни зросла потреба у медсестрах та санітарках. Багато жінок перекваліфікувалися та проявили себе у цій ролі.
Під час окупації метою всіх мешканців Харкова було вижити у цих нестерпних умовах. Роботу мали лише ті, кого німці вважали придатними та корисними для обслуговування себе. Одиниці лікарів залишили для допомоги пораненим німцям. Основна ж маса харків’ян виживала шляхом якихось невеликих підробітків, обміну речей на продукти та надання послуг, якщо була на те спеціальність.
Коли Харків було звільнено, у серпні 1943 року, у городян знову з’явилася можливість мати роботу, а у дітей – ходити до школи. До щоденного розкладу життя додалася турбота отримати харчову пайку. Складався він, правда, з 200 грамів хліба на людину, але після майже двох років голоду, під час окупації, він був справжнім делікатесом для харків’ян.
Яким було дозвілля харків’ян?
Здається дивним, що у людей, що живуть у війні, може бути якесь дозвілля та розваги. Але такі невеликі радощі були у житті харків’ян. Завдяки їм люди перемикалися від суворої реальності та змогли пережити той похмурий час і не збожеволіти. Основними розвагами були:
- Читання. Це був найдоступніший та найефективніший спосіб відвернутися від страшної реальності. Книги були в кожному будинку та часом перечитувалися кілька разів. Обмінювалися з друзями та сусідами. Мінусом було те, що читати можна було лише вдень. Електрики не було, а гас та свічки економили.
- Музика. Якщо у когось був музичний інструмент та він міг грати на ньому, то це було справжньою віддушиною. Грамофон із наявністю платівок теж міг стати “цвяхом” вечора. Збиралися невеликою компанією та могли співати пісні та й навіть пританцьовувати. Після визволення Харкова, у місті іноді проходили невеликі концерти, люди із задоволенням приходили на такі заходи.
- Ігри. Якщо говорити про дорослих, то як без карт і доміно. У будинках чи квартирах збиралися чоловічі компанії, щоби на кілька годин зануритись в ці азартні ігри. Також були популярні шахи та шашки, але це була велика рідкість – вони були в наявності у небагатьох. Дітлахи розважали себе футболом з пошарпаним м’ячем, а також активними іграми на вулиці, типу “Квач” або “Вибивний”.
- Рукоділля або ремесло. Часом це було не так дозвіллям, як вимушеною необхідністю. Жінки в’язали та вишивали, одразу “вбиваючи двох зайців” – займалися рукоділлям та забезпечували теплими речами свою родину. Щоб дістати пряжу, розпускали старі речі та з кількох в’язали одну, пристойну. Чоловіки ж застосовували свої здібності в тому, що ремонтували меблі, або ж зі старих та непридатних речей майстрували щось нове та потрібне.
- Алкоголь. Це був найдієвіший спосіб розслабитися та повеселитися. Через постійний стрес він не діяв, тому найчастіше пили багато. А якщо при цьому ще й музика була, то таке проведення часу було найкращим.
Те, що жителі Харкова разом переживали тягар війни, думали один про одного та разом проводили дозвілля, дуже згуртовувало та об’єднувало їх. За словами однієї нашої харків’янки, яка пережила той період, такої дружби та взаємодопомоги, як у роки війни, вона більше не зустрічала ніколи. Війна залишила важкі рани, але допомогла стати ще людянішою. Отже, яким би важким не був період нашого життя, у ньому завжди є щось гарне та добре. Головне, це помічати та цінувати!