Іван Дмитрович Сірко (близько 1605-1680) – видатний український військовий та політичний діяч XVII століття, легендарний кошовий отаман Запорозької Січі, народний герой, учасник безлічі воєнних кампаній, який відомий своєю хоробрістю, унікальною воєнною тактикою та непримиренною позицією до ворогів України. Його ім’я оповите численними легендами, проте навіть перевірені історичні факти свідчать про його виняткову роль в історії українського козацтва. Далі на kharkovyes.com.ua.
Походження та ранні роки
Існує версія, що Іван Сірко народився у селі Мерефа, що розташоване неподалік від сучасного Харкова. Це припущення підтверджується низкою джерел та підтримується частиною істориків. У XVII столітті ці землі входили до складу Слобідської України, яка активно заселялася козаками. Хоча точних документів про його народження не збереглося, зв’язок Сірка з цим регіоном простежується досить чітко. За однією з версій, походив він із родини дрібної шляхти. До появи на Січі служив у реєстровому козацькому війську.
З юних років він брав участь у військових кампаніях, служив у різних козацьких загонах. У 1640-х роках вже був досвідченим воїном, який брав участь у походах проти Кримського ханства та Османської імперії.
Перша документальна згадка про нього – 1654 рік. Тоді Сірко вже мав військовий досвід та брав участь у переговорах із представниками московської влади.
Військова кар’єра
З 1654 року Іван Сірко брав активну участь у військових діях, що розгорнулися після укладення Переяславської угоди між Військом Запорозьким та Московським царством. У цей період він проявив себе як досвідчений військовий керівник, що здатний до самостійних дій. У 1659 році Сірко був призначений полковником Харківського полку, який входив до складу Слобідської України – території Північно-Східної частини сучасної України, включно з Харковом та його околицями. Він займався організацією оборони південних рубежів від набігів кримських татар та зміцненням нових козацьких поселень. Також він відігравав важливу роль у становленні місцевого самоврядування та військової структури на Слобожанщині, що мало неабияке значення для безпеки та розвитку регіону в умовах постійної військової загрози.
Кошовий отаман Запорізької Січі Іван Сірко
Згідно з історичними джерелами, Іван Сірко був обраний кошовим отаманом Запорозької Січі щонайменше 12 разів, що є рекордом серед усіх керівників Січі. Історик Дмитро Яворницький вважав, що на виборах Сірко перемагав 8 разів, проте сучасний біограф Юрій Мицик стверджує, що Сірко обіймав посаду кошового отамана загалом 15 разів.
Сірко був відомий як видатний стратег, справедливий та суворий лідер, який користувався величезним авторитетом серед козаків. Він здійснював швидкі рейди, раптові напади на татарські та турецькі гарнізони, а після бою миттєво відводив військо, щоб уникнути переслідування.
Боротьба з татарами та турками
Особливу славу Іван Сірко здобув своїми перемогами над Кримським ханством та Османською імперією. За час своєї військової кар’єри він провів понад 50 вдалих походів проти кримських татар, діяв завжди стрімко та рішуче. Однією з найвідоміших його операцій стало взяття фортеці Очаків у 1673 році – важливого опорного пункту Османської імперії на узбережжі Чорного моря.
У 1675 році Сірко здійснив великий похід углиб Кримського ханства. Його загони завдали удару по території ворога, звільнили безліч християнських бранців та пішли з багатою здобиччю. Наступ був настільки успішним, що кримські хани були змушені на деякий час припинити воєнні дії та піти на перемир’я із запорожцями.
Відносини з Москвою та Польщею
Іван Сірко неодноразово вступав до конфліктів з найбільшими політичними силами того часу – Московським царством, Річчю Посполитою та Османською імперією, він завжди прагнув зберегти автономію та незалежність Запорозької Січі. Хоча Сірко формально визнавав владу московського царя, але часто діяв самостійно, керуючись лише інтересами Січі. У своїх листах він часто критикував рішення царської адміністрації та виступав проти тих, хто, на його думку, утискав права козаків.
Останні роки та смерть Сірка
Іван Сірко помер у серпні 1680 року у своєму маєтку у селі Грушівка (нині – село Грушівка Нікопольського району Дніпропетровської області). Після смерті тіло кошового отамана Івана Дмитровича Сірка доправили водою на Чортомлицьку Січ, де його після відспівування й було поховано 2 серпня “з усіма почестями, гарматною та мушкетною стріляниною та великим сумом” на козацькому цвинтарі неподалік від села Капулівка.
У XX столітті останки Сірка були перепоховані, а з його черепа була зроблена реконструкція зовнішності.
Іван Сірко – одна з найяскравіших та найсуперечливіших постатей в історії українського козацтва. Його військова звитяга, політична самостійність та харизма зробили його символом боротьби за свободу. Вважається, що саме його образ надихнув художника Іллю Рєпіна на створення відомої картини “Запорожці пишуть листа до турецького султана”.
Сірко залишається невідомою частиною історії не тільки Запорозької Січі, а й Харкова, з яким він був тісно пов’язаний на початку своєї військової кар’єри.