XVIII століття для Харкова виявилося переломним. У першій його половині місто залишалося частиною козацької Слобідської України, тут діяла своя система управління, а влада належала місцевій старшині на чолі з полковником. Але все змінилося у 1765 році, коли за указом Катерини II слобідські полки скасували, а на їхньому місці з’явилася Слобідсько-Українська губернія. Харків став губернським центром, а керувати ним почали призначені з Петербурга чиновники. Але всі ці люди відіграли свою роль у житті Харкова у XVIII столітті. Далі на kharkovyes.com.ua.
Полковники Харківського полку
До 1765 року Харків перебував під управлінням полковників Харківського слобідського козачого полку.
Ці полковники поєднували військові та цивільні функції, відповідали як за безпеку регіону, так й за адміністративне управління.
- Федір Шидловський (час правління 1710-1716-й роки) – перший полковник Харкова, який зосередився на зміцненні оборони міста. Він займався будівництвом укріплень та забезпеченням безпеки, що зробило Харків важливим військовим центром.
- Григорій Квітка (1716-1726) продовжив зміцнення міста та зайнявся розвитком місцевого господарства. Під час його правління Харків став важливим торговим та економічним центром регіону.
- Степан Тевяшев (1726-1750) продовжував розвивати інфраструктуру міста та зміцнювати його оборону, забезпечував стабільність та порядок у регіоні.
Перший губернатор Харківської губернії
Після проведення реформ Катерини II у 1765 році Харків став центром Слобідсько-Української губернії, а на зміну полковникам прийшли голови та губернатори. Першим губернатором Слобідсько-Української губернії став Євдоким Олексійович Щербинін (час правління 1765-1770-й роки).
Він проводив реформи, спрямовані на впорядкування місцевого управління та розвиток економіки. Його правління стало основою для подальших перетворень регіону.
У 1780-му році Слобідсько-Українську губернію було перетворено на Харківське намісництво, яке проіснувало до 1796 року, коли знову було реформовано у Слобідсько-Українську губернію з адміністративним центром у Харкові.
Голови Харкова
У 1785 році, згідно з “Жалуваною грамотою містам”, у Харкові було засновано міську думу, й це стало початком міського самоврядування. Тоді крім губернаторів з’явилася ще посада глави міста:
- Павло Гуковський (1767-1768) – перший міський голова Харкова, виходець зі слобідської козацької старшини, відставний сотник. До призначення виконував обов’язки помічника сотника, а також був відповідальний за боротьбу з пожежами у місті.
- Федір Афанасьєв (1768-1778) – підпрапорний, двічі обирався головою місцевого самоврядування – у 1768 та 1771 роках. Першого разу змінив свого попередника на тимчасовій посаді, другого разу був обраний вже на постійну посаду.
- Петро Артюхов (1779-1784) – був посадовою особою як самоврядування Слобідських козацьких полків, так й органів місцевої влади після ліквідації автономії Слобідської України. Після закінчення терміну перебування міським головою обіймав відповідальні посади в органах місцевого самоврядування: бургомістра та засідателя губернського магістрату.
- Артемій Карпов (1784-1789) – купець 2 гільдії, перебував на посаді два трирічні виборні терміни. Послідовно та твердо відстоював інтереси міста перед будь-якою владою. Вступав у конфлікт із губернським магістратом, судився з ним та кілька разів вигравав. У 1787 році на чолі депутації городян вітав Катерину II під час її приїзду до Харкова.
- Олександр Павлов (1790-1791) – один із небагатьох представників дворянства у керівництві міського самоврядування до реформи 1870 року. Колезький реєстратор. Саме при ньому намісницьким правлінням було введено у постійне звернення до міського голови займенник “Ви”.
- Олексій Тамбовець (1791-1793) – обіймав посади бургомістра міського магістрату та старости зі складання міської обивательської книги. З посади старости через місяць попросився у відставку, за що його тимчасово було виключено з міської громади.
Роль місцевої еліти
Місцева еліта, яка складалася з дворянства та купецтва, також відігравала важливу роль у житті міста та його політичному розвитку. Ці люди брали активну участь у процесі адміністративних реформ, забезпечували стабільність та підтримували місцеві ініціативи. Також вони вкладали кошти у розбудову міської інфраструктури, створення освітніх закладів та культурних об’єктів.
Одним із найважливіших культурних досягнень того часу стало створення Харківського університету на початку XIX століття. Ця подія відкрила новий етап у розвитку освіти та науки у регіоні, а також посприяла культурному відродженню Харкова.
Політичні діячі Харкова у XVIII столітті зіграли ключову роль у розвитку міста та регіону. Їхні зусилля у зміцненні міста, поліпшенні міської інфраструктури та запровадженні нових адміністративних систем стали основою для подальшого процвітання Харкова. Спочатку полковники, а потім губернатори, очільники міста та місцева еліта сформували Харків як важливий культурний та адміністративний центр – той Харків, який і через багато років відіграє важливу роль у житті країни.