Харківська трагедія: як співробітники НКВС спалили в’язнів у 1941 році

Народний комісаріат внутрішніх справ — радянський державний орган, який мав виконувати функції, подібні до Міністерства внутрішніх справ, але, як це часто було в СРСР, фактично комісаріат став каральним органом радянської влади щодо будь-якого інакодумства. Співробітники НКВС були причетні до багатьох страшних подій по всій Україні. Далі на kharkovyes.com.ua.

Мешканці Харкова та області також постраждали від різноманітних злочинів, влаштованих комісаріатом. Частина злочинів є загальновідомою, але спалення співробітниками НКВС в’язнів у 1941 році в Харкові та області залишається майже невідомим злочином радянських спецслужб.    

Формальна та справжня діяльність НКВС

Народний комісаріат внутрішніх справ УРСР формально підпорядковувався українському радянському уряду, хоча фактично його діяльність повністю контролював  центральний уряд СРСР.

Функції НКВС того часу навіть за формальними ознаками значно перевищували функції сучасних міністерств внутрішніх справ у структурах державної влади більшості країн світу. Ще більше в комісаріату було неформальних завдань. НКВС був головним органом масового політичного терору та скоєння злочинів проти людяності.

У країнах, окупованих більшовиками, у тому числі й в Україні, представники НКВС займалися знищенням національної інтелігенції, створенням і проведенням штучних Голодоморів, винищенням національних рухів, суспільним і політичним терором, масовими вбивствами в’язнів під час відступу Червоної армії влітку 1941 року, примусовими депортаціями народів з місць їх історичного розселення, співробітництвом з іншими тоталітарними країнами та запроторенням всіх опозиційно налаштованих щодо радянської влади людей до концтаборів. Усі ці події відбувалися й на Харківщині.

Тюрма, спалена разом з в’язнями 

Будівля управління НКВС у Харкові розташовувалася у центрі міста. Окрім управління в підвалах великої споруди також знаходилася катівня та в’язниця. До страшних подій 1941 року там вже відбулося одне масове вбивство. З 5 квітня по 12 травня 1940 року співробітники НКВС розстріляли 3 820 полонених. Більшість із них були генералами та офіцерами Війська Польського, дехто цивільними поляками. Частина розстрілів відбувалася в підвалах будівлі управління НКВС, а частину людей розстрілювали в Лісопарку в передмісті Харкова.

Вже на наступний 1941 рік у цій же будівлі відбулася нова масова страта. Підрозділи Червоної армії поступово відступали з України під тиском нацистських військ, тому центральний радянський уряд видав розпорядження для співробітників Народного комісаріату внутрішніх справ — перед відступом вбивати всіх в’язнів. Більшість людей, яких утримували в будівлі управління НКВС по Харківській області були політв’язнями, засудженими до розстрілу, довічного строку або різних термінів ув’язнення, а дехто з утримуваних там людей ще не отримав жодного вироку. Багато хто з в’язнів був представником української інтелігенції та митцями, які робили спроби протистояти радянській владі.

Для того, щоб швидко та одночасно знищити секретну документацію, катівні та ув’язнених, співробітники НКВС вирішили спалити всю будівлю разом з людьми. Очевидці тих подій згадували, що споруду облили великою кількістю гасу. Довкола стояла щільна охорона, яка мала запобігти як втечі в’язнів, так і спробам очевидців трагедії, допомогти ув’язненим. За ніч будівля повністю згоріла.

На той момент у тюрмі знаходилося 1200 бранців. Більшість з них згоріли у в‘язниці, а близько 300 в’язнів вбили у селі Шестакове. Там ув’язнених ввечері завели до корівника, наказавши взяти з собою сіно, начебто для відпочинку, але вночі співробітники НКВС зачинили ворота та підпалили споруду. Дехто з людей загинув у полум’ї, а декого розстріляли, коли бранці зламали та відчинили ворота. Втекти вдалося лише кільком людям. Деяких людей, які вижили в полум’ї, місцеві мешканці забрали додому на лікування, проте ймовірність, що хтось міг вижити, була дуже низькою. В’язні отримали дуже серйозні опіки, а ліків і ресурсів, які б дозволили вилікувати врятованих після пожежі, на той момент у селі вже не було через наближення лінії фронту.    

Історія нової будівлі на місці спаленої  

Після тих трагічних подій на місці, де була зруйнована будівля НКВС, багато років залишалися її обгорілі частини. Лише в 1960-х роках на її місці побудували нову споруду, яку зайняло управління Комітету державної безпеки, який вселяв такий жах у харків’ян, що містяни намагалися оминати будівлю та не проходити біля неї вулицею. Оскільки КДБ був наступником Народного комісаріату внутрішніх справ, пересторога містян не була безпідставною. Хоча страшні події, які сталися на тому місці, старанно приховували, завдяки спогадам очевидців цю історію повністю приховати не вдалося.

Після розпаду СРСР у будівлі розташовувалися управління Національної поліції та Служби безпеки України у Харківській області, а у 2022 році після початку повномасштабного вторгнення ця споруда, як і більшість сусідніх будівель, сильно постраждала через обстріли Харкова російськими військами.