На початку 19 століття ініціатива щодо пропагування нових ідей та настроїв серед суспільства належала царському урядові. Проте вже під кінець сторіччя імперська еліта почала падати в очах людей, втрачаючи контроль над їх орієнтацією. У той час джерелом суспільного руху, розкутого завдяки змінам 1860-1890 років, ставали ширші верстви населення, а саме інтелігенція. Зіткнувшись з бездіяльністю уряду, інтелігенція стала переходити від простого висунення пропозицій до самодіяльності й спроб мобілізувати суспільство з метою реалізації тих самих пропозицій. Іноді вдавалися і до революційних кроків. Далі на kharkovyes.com.ua.
Створення Харківського таємного політичного товариства
У 1856 році студентами Харківського університету було створене одне з найбільш ранніх радикальних товариств. Спочатку воно було відоме як Харківське, а потім, з 1858 року, як Харківсько-Київське таємне товариство. Засновниками товариства були студенти М. Муравський, Я. Бекман, П. Завадський та П. Єфименко. До їхнього товариства також ще входили К. Хлопов, В. Португалов, А. Савельєв, О. Тищинський, В. Івков, І. Марков. Восени 1856 року їх кількість складала понад десять осіб.
Одночасно існувала ще одна таємна організація, що називалася “Комітет пасквілістів” або ще “Пасквільний комітет”. Їхньою метою було викривати та висміювати діяльність губернської влади і університетської адміністрації у рукописних творах. Членами цього гуртка були студенти-брати Віктор і Микола Раєвські, Олексій і Євген Маркови та Микола Абаза. У листопаді 1856 року на спільних зборах цих двох організацій було прийняте рішення об’єднатися та створити єдине таємне товариство. До нього входило 12-13 осіб.
У новому об’єднаному товаристві панували революційні, радикальні настрої. Петро Завадський у своїй “Записці” зазначав, що метою таємного товариства було здійснити загальний переворот у Росії, почавши з визволення селян. За їхньою ідеологією передбачалося повне скасування кріпацтва, ліквідація самодержавства, створення республіканського правління, а також не слід було унеможливлювати і винищення царя та його сім’ї.
Діяльність Харківсько-Київського таємного товариства
Основним шляхом підготовки до повстання члени Харківського таємного товариства вважали пропаганду революційних ідей. Вони розповсюджували революційні твори серед інтелігенції, селян, солдатів. Вони дивом діставали та поширювали нелегальні видання Герцена. Також члени товариства самостійно написали декілька звернень – пародію на маніфест царя Олександра ІІ до закінчення Кримської війни (1856 рік) та на присвяту народженню великого князя Сергія Олександровича (1857 рік). У цих картках автори висміювали тиранію самодержавства, бездарність, егоїзм та зловживання генералів та чиновників. Харківське товариство закликало до перемоги світла свободи над мороком самодержавства. Згодом воно почало випускати цілий рукописний журнал під назвою “Свободне слово”.
Також члени таємного товариства брали участь у студентських виступах проти свавілля адміністрації, які почалися у Харківському університеті в січні 1857 та квітні 1858 роках. На жаль, близько 40 студентів були виключені з університету після квітневих виступів. Серед них були засновники Харківського таємного товариства: Я. Бекман, П. Завадський та М. Муравський. Частина виключених студентів перейшли до Київського університету, де знову створили таємний гурток. Там вони почали випускати нелегальний рукописний журнал “Гласность”. Члени харківського та київського товариства продовжували вести спільну справу, співпрацювати, розповсюджувати революційні твори серед інших студентів.
На початку 1860 року 22 члени Харківсько-Київського товариства було арештовано та передано до суду. Більшість з них було відправлено на заслання.