Українська революція 1917-1921 років була часом значних змін для Харкова. Місто опинилося у центрі політичних та військових подій, які визначили подальшу долю всієї України. Далі на kharkovyes.com.ua.
Встановлення радянської влади у Харкові
У грудні 1917 року до Харкова прибули озброєні загони більшовиків із Петрограда та Москви, які були спрямовані для підтримки місцевих революційних сил. А вже 10 грудня 1917 року у місті було створено Військово-революційний комітет – ВРК. 11-12 (24-25) грудня 1917 року у будівлі колишнього Дворянського зібрання відбувся Перший Всеукраїнський з’їзд рад, на якому було проголошено Українську Народну республіку рад. Там же було оголошено про повалення Центральної Ради та встановлення федеративних зв’язків Радянської України із Радянською Росією. На з’їзді було обрано Центральний виконавчий комітет рад, а 27 грудня з його складу був виокремлений Народний секретаріат – перший радянський уряд України.
Харків у 1918 році
1918 рік став для міста часом зміни політичних режимів, постійної військової загрози та спроб затвердити на практиці різні моделі української державності – від радянської до національно-демократичної та гетьманської. Усе це відбувалося на тлі загальної революції, якою був охоплений весь регіон. На початку року Харків вже перебував під контролем більшовиків. У місті ще з грудня 1917 року почав діяти перший радянський уряд України – Народний секретаріат. Місцева влада, спираючись на підтримку частини робітників, прагнула закріпити радянський лад та водночас вела боротьбу із залишками Центральної Ради та військами УНР. Більшовицькою адміністрацією у Харкові були вжиті радикальні заходи: були націоналізовані підприємства, створені революційні трибунали та проведені репресії проти опозиції. Навесні ситуація різко змінилася. Після укладення Берестейського мирного договору між УНР та Центральними державами німецькі та австро-угорські війська розпочали військову операцію проти радянської влади. У квітні 1918 року на Харків почали наступати війська УНР за підтримки німецьких загонів. Більшовики виявилися не в змозі оборонятися та 19 квітня 1918 року залишили Харків. До міста увійшли запорізькі частини полковника Болбочана, який був направлений до Харкова для боротьби із більшовиками. УНР знову відновила свою владу.
Однак майже одразу після цього у Києві стався переворот, та за підтримки німецького командування гетьманом України став Павло Скоропадський.
Харків, як і вся територія Східної України, опинився під контролем Української Держави. Почалася часткова денаціоналізація підприємств, повернулися приватні власники, запрацювали університети та школи. Але цей режим не мав широкої підтримки у суспільстві. Німецькі гарнізони, які забезпечували стабільність у місті, до осені почали готуватися до відходу – Німеччина програвала війну, а її вплив на Україну стрімко слабшав.
Наприкінці листопада 1918 року почалося повстання Директорії проти гетьмана. Воно прокотилося всією територією Україні. У Харкові гетьманська влада теж поступово втрачала підтримку. Вже у грудні у місті почали діяти підпільні групи, які підтримували УНР. У середині місяця частини Директорії увійшли до Харкова без серйозного опору. Влада у місті знову змінилася – вже втретє за рік. Після повалення гетьманату Павла Скоропадського у Харкові розмістилися частини Запорізького корпусу Директорії Української Народної Республіки (УНР).
Гарнізон міста складався із 1 Запорозької дивізії, 1 Запорозького імені гетьмана П. Дорошенка піхотного полку, 2 Республіканської дивізії, що перебувала у процесі формування, та Харківського Слобідського коша. Але й уряд УНР не встиг залишитися надовго у місті. Уже наприкінці грудня 1918 року більшовики почали новий наступ зі сходу. У січні 1919 вони знову увійшли до Харкова. Протягом одного лише 1918 року місто встигло побувати під управлінням трьох різних політичних режимів: спочатку радянської влади, потім УНР та гетьмана, а під кінець – знову УНР. За всім цим стояли не просто політичні декларації, а справжня боротьба за контроль над одним із найбільших промислових та культурних міст Східної України.
Харків у 1918 році був не просто місцем подій – він став їхнім центром. Тут стикалися різні уявлення про майбутнє України, про її устрій, ідеологію та суверенітет.
Січневе повстання у 1919 році
Наприкінці 1918 року, після антигетьманського повстання, у Харкові були розміщені частини Запорізького корпусу Директорії УНР. Однак їхня присутність не забезпечила стабільності у регіоні. Місцеві більшовицькі організації почали підготовку до повстання проти влади Директорії. У ніч на 1 січня 1919 року у Харкові спалахнуло збройне повстання, яке було організоване більшовицьким Військово-революційним комітетом (ВРК). Повсталі діяли рішуче та скоординовано: були захоплені ключові об’єкти міста, включно із залізничними вузлами, телеграфом та адміністративними будівлями. До ранку 2 січня більша частина Харкова була вже під контролем повстанців.
Одночасно з цим більшовицькими загонами був встановлений контроль над стратегічно важливими населеними пунктами Харківської губернії, такими як Чугуїв та Ізюм. 3 січня 1919 року до міста увійшли регулярні частини 2 Української радянської дивізії, які раніше здобули перемогу над військами Директорії біля станції Козача Лопань. Їхнє прибуття остаточно закріпило встановлення радянської влади у Харкові. У наступні дні було сформовано нові органи управління, відновлено діяльність Рад робітничих депутатів, а також розпочато реорганізацію міських служб та підприємств відповідно до радянської системи.
Встановлення радянської влади у Харкові у січні 1919 року мало значні наслідки для подальшого розвитку міста та регіону. Харків став одним із ключових центрів радянської України, що визначило його політичну та адміністративну роль у наступні роки.
Наступ Добровольчої армії
У червні 1919 року Добровольча армія генерала Денікіна розпочала свій наступ на Харків. До 20 червня бої точилися на підступах до міста – у районі залізничних станцій Лосєве та Основа. 24 червня дроздовські частини під командуванням полковника Олександра Туркула змогли прорвати оборону червоної армії біля станції Основа та увійшли до центральної частини міста. Наступного дня основні сили Добровольчої армії увійшли до Харкова та встановили контроль над містом. Внаслідок цього наступу війська білогвардійців захопили значні трофеї: бронеавтомобілі, бронепоїзди, кулемети та боєприпаси, а також отримали доступ до промислового потенціалу Харкова.
Повернення радянської влади до Харкова: грудень 1919 року
У грудні 1919 року червона армія знов розпочала наступ на Харків. 8 грудня були зайняті Вовчанськ та Богодухів, 11-го грудня – Мерефа, й це відрізало білогвардійцям шляхи відходу на південь. У ніч на 12 грудня Латиська та 8 кавалерійська дивізії увійшли до міств й вже остаточно відновили радянську владу у Харкові.
Період Української революції 1917-1921 років став для Харкова часом значних випробувань та змін. Місто неодноразово переходило під контроль різних політичних сил, й це відображало загальну нестабільність та боротьбу за владу в Україні того часу. Події цих років справили глибокий вплив на подальший розвиток не тільки Харкова, а й усієї країни.