Відома приказка говорить, що “На війні дітей не буває”. У її правдивості довелося переконатись харків’янам, які пережили окупацію міста німцями під час Другої світової війни. Через жахи того часу, голод, хвороби і натиски німців, дітям нашого регіону довелося швидко подорослішати і займатися роботою не по роках. Проте їм вдавалося здобувати знання, переважно завдяки самовідданості працівників сфери освіти. Далі на kharkovyes.com.ua.
Чому дітей не евакуювали з Харкова?
Напад Німеччини на міста Радянського Союзу розпочався влітку 1941 року – у цей час школярі вже були на канікулах. На жаль, радянський уряд не ставив собі за мету евакуювати дітей, чим відрізнявся від керівництва інших країн. Наприклад, у Великій Британії, Франції та інших країнах Європи уряд був залучений до забезпечення евакуації дітям у разі воєнних дій. Тому там було організовано чітку схему логістики та план дій.
У Радянському Союзі такої підготовки не було. На початку навчального року – у вересні 1941 року, багато харківських шкіл ще працювали. Але німецька армія швидко захоплювала місто за містом. Тоді радянський уряд почав евакуювати дітей з прифронтових та фронтових міст, але було пізно. Коли наприкінці жовтня Харків окупували німці, у ньому були десятки тисяч дітей.
Чому діти не хотіли навчатись?
З початком Другої світової війни вчитися у школі мало хто хотів. Основна причина полягала в тому, що чоловіки пішли на фронт, а більшість сімей на Харківщині були багатодітними. На дітей шкільного віку лягало багато обов’язків, їм треба було допомагати у господарстві і навіть працювати. До того ж старшокласники йшли на фронт, а в деяких сім’ях не вистачало грошей навіть на те, щоб купити дітям взуття та одяг, не кажучи вже про шкільне приладдя.
На жаль, діти під час Другої світової війни, зіткнулися з такими проблемами і переживаннями, впоратися з якими дитячій психіці, що ще не сформувалася, було не під силу. Живучи в страху, бачачи смерть та інші жахи військових дій, вони здригалися від найменшого подиху вітру чи гучного звуку. Пробудити в них бажання вчитися вдавалося лише самовідданим педагогам, які сумлінно виконували свою роль у суспільстві.
Навчання дітей під час окупації Харкова
Найважчий час для харків’ян настав у жовтні 1941 року. Більшість міських шкіл було зруйновано. Окупанти змушували харків’ян працювати на них, а непокірних убивали чи вигадували жорстокі покарання. Німці розгорнули програму відновлення будинків деяких шкіл. Проте, їх почали використовувати як шпиталі. Згодом вдавалося відновити нові будівлі і тоді в місті почали відкриватися перші школи.
Вчителів у харківських школах не вистачало, адже багато хто пішов на фронт. Тоді їхні місця почали займати старшокласники. Німецька Управа, орган влади, встановлений у Харкові німцями, всіляко контролювала процес навчання та коригувала план занять. Дітям прищеплювалася військова ідеологія.
Наприклад, поширеною темою для творів була: “Що я зробив для німецької армії?”. А військовій справі навчали з молодших класів. З вересня 1942 року у багатьох школах було запроваджено обов’язковий предмет: “Основи сільського господарства”, щоб надалі дітей можна було експлуатувати на різних роботах. Великою проблемою була відсутність шкільного приладдя та підручників. Також у школах практично не годували, а взимку у них було холодно.
Від учителів вимагали беззаперечне виконання правил німецької Управи. Попри це, самовіддані педагоги не припиняли прищеплювати дітям духовні цінності. Вони підтримували школярів, організовували додаткові заняття з відстаючими, відчуваючи відповідальність за майбутнє покоління. Такі вчителі зробили великий внесок у те, щоб зберегти культурну та духовну спадщину харків’ян.