25 жовтня 1941 року Харків було окуповано нацистськими військами. Представники окупаційної адміністрації почали впроваджувати власні закони та ідеологію в місті та області. Період Другої світової війни став для Харкова одним з найважчих в історії міста. Далі на kharkovyes.com.ua.
27 січня 1945 року було звільнено в’язнів концтабору Освенцим. Це був один із найбільших за площею та кількістю утримуваних там людей таборів. Дату звільнення людей з табору вважають днем пам’яті жертв Голокосту. Концентраційні табори та гетто було на всіх окупованих німецькими військами територіях. Багато євреїв загинуло також на Харківщині. Однією зі сторінок страшних подій Другої світової війни стали масові вбивства євреїв у Дробицькому Яру під Харковом.
Окупаційний перепис населення
Майже відразу після окупації Харкова 5 грудня 1941 року німецька адміністрація почала перепис населення. Євреїв записували в окремий список. Для отримання нових документів і реєстрації кожен харків’янин мав сплатити 1 карбованець, а для євреїв ціна була значно дорожча та становила 10 карбованців.
12 грудня 1941 року перепис населення Харкова закінчився. В окремий список єврейського населення було записано 10 271 людину. Частина євреїв намагалася приховати свою національність і не потрапити до списку, проте більшості це не вдалося зробити.
Депортація в гетто на ХТЗ
14 грудня 1941 року з’явився наказ про примусове переселення всіх євреїв до бараків тракторного та верстатобудівного заводів у районі ХТЗ на околиці міста. Під час процесу переселення нацистські наглядачі часто били, ґвалтували та грабували людей, які прямували до гетто. В 1940-х роках XX сторіччя клімат у Харкові був значно холоднішим, ніж у XXI столітті, тому люди також потерпали від холоду. За спогадами очевидців і даними метеорологів температура повітря в ту зиму коливалася від 36 до 40 градусів морозу.
Жахливі умови чекали на євреїв і по прибутті в гетто. До будинків, які були розраховані на 100 мешканців, селили по 800 осіб. На закриту територію доставляли дуже обмежену кількість їжі, тому більшість мешканців гетто голодувала. Щодня відбувалися розстріли за найменшу провину.
Розстріли в Дробицькому Яру
26 грудня 1941 року нацисти оголосили, що всі охочі можуть вирушити на роботу до Полтавської та Сумської областей, але мусять залишити всі речі. Частина євреїв повірила в це та погодилася, а дехто здогадався, що це брехня. Доля чекала на всіх однакова. Людей вивозили з території гетто до Дробицького Яру, розташованого на околиці Харкова, за декілька кілометрів від району ХТЗ, і всіх розстрілювали.
7 січня 1942 року з гетто прибрали охорону та офіційно закрили його через те що за декілька тижнів зими 1941-1942 років усіх його мешканців було розстріляно.
Моторошні цифри кількості загиблих
За офіційними даними нацистської окупаційної адміністрації в Дробицькому Яру за декілька тижнів розстріляли 10 000 євреїв, які були внесені до списків і переведені на закриту територію, але історики вважають, що кількість вбитих у Харкові та похованих у Дробицькому Яру людей сягає 16 000 — 20 000.
Крім євреїв, туди, ймовірно, звозили тіла військовополонених, загиблих у концтаборі, розташованому в районі Холодної Гори. Також у тій місцевості були розстріляні та поховані близько 100 українців, яких вбили за мародерство, а також декілька десятків караїмів і кримчаків.
Німецька окупаційна влада розуміла, що не всі євреї потрапили до списку, тому продовжувала пошуки єврейських сімей по місту. Біля маленького концтабору на вулиці Кооперативній розташовувався гараж автомобілів з газовими камерами, які навесні 1942 року їздили містом і використовувалися для вбивства євреїв, які не потрапили до списку-перепису та були виявлені пізніше. Цих людей також ховали в Дробицькому Яру. У спогадах військовополоненого німця залишилися дані про 30 000 євреїв убитих у Харкові та похованих у Дробицькому Яру, але історики вважають, що від 16 000 до 20 000 більш реалістичні та підтверджені цифри.
Чи можна було врятуватися
Історики вважають, що частині євреїв Харкова вдалося врятуватися. Деякі чоловіки перед наближенням фронту встигли вступити до Червоної армії та відійти з міста з військами. Деякі сім’ї, розуміючи наближення небезпеки, виїхали далі в тил.
У гетто спостерігалися випадки корупції. Інколи родичам людей, які туди потрапили, вдавалося викупити своїх близьких. Були випадки втечі з гетто. Частина євреїв намагалася приховати своє походження під час перепису. Також були випадки, коли євреї змогли втекти з міста перед переписом населення та переміщувалися по Харківські, Полтавській і Сумській областях, не залишаючись довго на одному місці.
Були випадки, коли люди інших національностей переховували у себе єврейські сім’ї. У Харкові 99 людей отримали відзнаку “Праведників народів світу” за порятунок євреїв у період Другої світової війни. Проте це тільки офіційно підтверджені дані. Історики вважають, що таких випадків було більше, але учасники боялися розповідати про ті події навіть після завершення війни.
У 2000-х роках у Дробицькому Яру відкрили меморіальний комплекс, який зазнав значних руйнувань від російських обстрілів у 2022 році.
Джерела:
- https://radio.nakypilo.ua/yevreyi-jshly-mistom-u-getto-yih-gvaltuvaly-j-ubyvaly-istoryk-yurij-radchenko-pro-golokost-u-harkovi/
- https://nakypilo.ua/novyny/holokost-u-kharkovi-2/
- https://www.drobytskyyar.org/index.php?form_page=1&lang=ua