Четверта битва за Харків, відома також як Бєлгородсько-Харківська стратегічна наступальна операція або операція “Полководець Рум’янцев”, відбулася у серпні 1943 року й стала ключовою битвою на Східному фронті Другої світової війни. Її результатом стало остаточне звільнення Харкова від окупантів та перехід стратегічної ініціативи до радянської армії. Далі на kharkovyes.com.ua.
Четверта битва за Харків: початок
Після успішної оборони на Курській дузі Червона армія перейшла до контрнаступу. Тоді й було розроблено операцію “Полководець Рум’янцев”, головна мета якої полягала в тому, щоб розгромити німецькі війська у районі Бєлгорода та Харкова, що мало створити умови для звільнення Лівобережної України.
Операція відбувалася з 3 по 23 серпня 1943 року силами Степового фронту під командуванням генерал-полковника Івана Степановича Конєва та Воронезького фронту під командуванням генерала армії Миколи Федоровича Ватутіна. Основними ударними силами радянських військ стали 5 гвардійська танкова армія під керівництвом Павла Олексійовича Ротмістрова й Перша танкова армія Михайла Юхимовича Катукова.
У наступі взяли участь понад 980 тисяч осіб, понад 12 тисяч гармат та мінометів, близько 2 400 танків та самохідних артилерійських установок, а також 1 300 літаків.
Початок наступу та звільнення Бєлгорода
Наступ почався 3 серпня 1943 року. Війська Степового та Воронезького фронтів прорвали оборону противника й до 5 серпня було звільнено Бєлгород. Після цього основні зусилля були спрямовані на Харків. До 13 серпня з’єднання 53, 57, 69 та 7 гвардійських армій підійшли до міста, й Конєв було поставлено перед ними завдання почати “рішучий наступ для оточення харківського угруповання противника”.
З німецького боку в обороні Харкова були залучені частини групи армій “Південь” під командуванням фельдмаршала Еріха фон Манштейна, а також з’єднання 4 танкової армії під керівництвом генерал-полковника Германа Гота та групи армій “Кемпф”, якою командував генерал Вернер Кемпф. Найбільш боєздатними частинами у Харкові були дивізії танкового корпусу СС, включно з елітними “Лейбштандарт Адольф Гітлер”, “Рейх” та “Тотенкопф”.
Попри значне ослаблення після Курської битви, німецькі війська все ще були достатньо сильними.
Бої на підступах до Харкова
До 6 серпня радянські війська вийшли до лінії німецької оборони на північ та північний захід від Харкова. Бої розгорнулися у районі Богодухова, де частини Червоної армії зіткнулися із запеклим опором танкового корпусу СС. Німці відчайдушно намагалися утримати рубежі, сподіваючись на перегрупування сил. Але війська Червоної армії просувалися уперед, витісняючи німецькі частини все ближче до міста. До 11 серпня з’єднання радянської армії підійшли до околиць Харкова. Манштейн усвідомлював, що утримати місто неможливо, але частини СС отримали наказ битися до останнього, щоб виграти час для відведення основних сил на південні рубежі. До 16 серпня військам радянської армії вдалося прорвати зовнішні оборонні рубежі противника навколо міста, й до 17 серпня кільце на підступах до Харкова практично замкнулося, німецькі війська опинилися в оточенні.
Битва за Харків
Під час підходу до міста війська радянської армії потрапили під масовані авіаудари, артилерійські обстріли та танкові атаки. Німецькі війська чинили запеклий опір, особливо у районі Коротича – ключової позиції на захід від міста. Частини радянської армії, включно з 5 гвардійською танковою армією та 53 армією, вели важкі бої, щоб прорвати оборону противника. До 22 серпня вони впритул наблизилися до Харкова, й Конєвим був наданий наказ про нічний штурм міста.
Звільнення Харкова
У ніч з 22 на 23 серпня було розпочато вирішальний штурм. Радянські війська вели запеклі бої. Їм вдалося прорвати оборону окупантів, й частини Червоної армії одночасно увійшли у місто із різних напрямів. Фашисти використовували заздалегідь підготовлені оборонні позиції, мінували вулиці, створювали барикади та вели інтенсивні контратаки. Вранці 23 серпня останні німецькі підрозділи залишили Харків, підірвавши низку стратегічно важливих об’єктів перед відступом. До 11 години 23 серпня 1943 року Харків було повністю звільнено від німецько-фашистських загарбників.
Четверта битва за Харків завершилася повною перемогою Червоної армії. Місто остаточно перейшло під контроль Радянського Союзу, й цього разу вже остаточно.
Ця битва стала останнім великим наступом німецьких військ на півдні Східного фронту, після якої сили Вермахту почали відступати з території України.
Втрати Червоної армії під час битви становили близько 71 тисячі вбитих та поранених. Німецькі втрати оцінюються у 50 тисяч осіб, але найбільш серйозним ударом стало знищення значної частини танкових частин, які вже не могли бути поповнені. Звільнення Харкова відкрило радянським військам шлях на Дніпро, й незабаром Червона армія розгорнула масштабний наступ, а у листопаді 1943 року було звільнено Київ.
Підсумком четвертої битви за Харків стало не тільки звільнення міста. Це ще був дуже важливий крок на шляху до остаточної перемоги над нацистською Німеччиною.
Список використаних джерел: