У роки німецької окупації Харкова радянське підпілля вело жорстоку боротьбу з нацистами, влаштовуючи диверсії та знищуючи окупантів. Однією з ключових фігур цієї боротьби був Іван Іванович Бакулін – керівник підпільного Харківського обкому КП(б)У. Далі на kharkovyes.com.ua.
Ранні роки
Іван Бакулін народився 29 липня 1900 року на хуторі Хотунок під Новочеркаськом у селянській родині. Іван закінчив двокласну народну школу, потім навчався у Михайлівському вищому початковому училищі. У 1913 році Бакулін вступив до Новочеркаського вчительського інституту, але через важке матеріальне становище змушений був залишити навчання. На момент початку Першої світової війни він працював учителем, але незабаром захопився революційними ідеями та став активним учасником цього руху. У 1917 році, у розпал революції, Бакулін вже був активним прибічником більшовиків.
Після завершення громадянської війни Іван продовжив працювати учителем вже у радянській школі й водночас займався партійною роботою. Наприкінці 1920-х років Іван переїхав до Харкова, який на той час був столицею Української РСР. Тут він вступив до Харківського інституту народного господарства, який скінчив у 1931 році. Після закінчення навчання Іван Бакулін працював директором сільськогосподарського технікуму, викладачем Українського інституту підвищення кваліфікації спеціалістів сільського господарства у Харкові, а потім – у Харківському сільськогосподарському інституті. Водночас він обіймав посаду секретаря партійної організації цього інституту та був депутатом Харківської міської ради. До початку Другої світової війни Іван Бакулін став вже досвідченим партійним діячем, талановитим керівником та людиною, що могла блискавично ухвалювати рішення.
Створення харківського підпілля
Влітку 1941 року, коли німецькі війська стрімко наближалися до Харкова, керівництво Радянського Союзу розуміло, що місто може опинитися під окупацією. Тому вже у червні-липні 1941 року було розпочато підготовку до підпільної боротьби. 29 червня 1941 року було видано директиву Раднаркому СРСР та ЦК ВКП(б) “про розгортання партизанського й підпільного руху на окупованих територіях”. Вслід за цим, 18 липня 1941 року, ЦК ВКП(б) було ухвалено Постанову “про організацію боротьби у тилу німецьких військ”, згідно з якою у кожному великому місті, у якому існувала загроза окупації, мали залишатися партійні працівники для створення підпільних структур. У Харкові цим займався Харківський обком КП(б)У. Наприкінці липня 1941 року у місті почали створювати підпільний обком партії, який мав очолити Іван Бакулін. Під його керівництвом було сформовано районні осередки, а також розроблено плани проведення диверсій та поширення антифашистської агітації. Крім партійних працівників, до новоствореного підпілля Харкова увійшли представники комсомолу, робітники, інженери, залізничники та студенти. Їхнім завданням було не тільки саботувати роботу німецької адміністрації, а й виходити на зв’язок із партизанами, проводити диверсії та збирати дані для штабу Харківського гарнізону, який планували евакуювати. Іван Бакулін пройшов підготовку з техніки мінно-підривної справи під керівництвом полковника Іллі Григоровича Старинова – головного диверсанта Другої світової війни. До 24 жовтня 1941 року – початку окупації Харкова – підпілля міста вже почало діяти.
Диверсії та боротьба підпілля
Через агентурні мережі підпільники отримували відомості про розташування німецьких частин, складів із боєприпасами та продуктами, а також про плани окупантів. Першу масштабну диверсію харківські підпільники провели на початку листопада 1941 року: було підірвано важливі об’єкти у районі Нової Баварії та залізничного вузла станції Харків.
Вибухом було виведено з ладу техніку окупантів, що затримало рух ворожих ешелонів. У листопаді 1941 року в окупованому Харкові сталася одна з найбільш значущих диверсій, спрямованих проти німецьких окупантів. У ніч на 23 листопада потужним вибухом було зруйновано будівлю на вулиці Дзержинського, у якій був розташований штаб 68 піхотної дивізії вермахту. Унаслідок цієї операції загинув генерал-майор Георг фон Браун, командир дивізії та військовий комендант міста, який був відомий своєю жорстокістю щодо мирного населення. А інформацію про найбільше скупчення німецьких офіцерів у штабі надавав радянському керівництву саме Бакулін. Вибух було здійснено за допомогою радіокерованої міни, яку було закладено радянськими саперами під час відступу Червоної армії. Міна, що містила близько 350 кг вибухівки, була активована за радіосигналом із Воронежу, куди раніше був евакуйований штаб Харківського гарнізону. Цікаво, що німецькі сапери виявили та знешкодили одну міну у цій будівлі, яку диверсанти Старинова навмисно особливо не ховали. Це створило в окупантів хибне відчуття безпеки. А за кілька годин у повітря злетів ще один фашистський штаб – на площі Руднєва. Ці успішні диверсії завдали значної шкоди німецькому командуванню та продемонстрували ефективність дій радянського підпілля та його керівника.
Також підпільники організували та провели диверсію на території нинішнього Національного технічного університету “ХПІ”, де окупанти планували обладнати майстерні для ремонту підбитої техніки. А за кілька днів було підірвано міст, що з’єднував Холодну гору із центром міста – серйозно ускладнило переміщення окупаційних військ. Пізніше підпільники знищили радіостанцію німецької комендатури, що призвело до того, що окупанти залишилися практично без зв’язку. Ще трохи пізніше було підірвано міст у селищі Пісочин, по якому у той момент рухався ешелон із продовольчими товарами та боєприпасами. Внаслідок цієї диверсії було порушено постачання німецьких військ як у Харкові, так й на фронті.
Під керівництвом Івана Бакуліна підпільники провели безліч диверсій на залізницях, підірвані мости та ешелони з боєприпасами. За два роки окупації підпіллям Харкова було знищено понад 23 тисячі німецьких солдатів та офіцерів, підірвано 21 залізничний потяг із військами, розгромлено 4 ворожі штаби, зруйновано понад десяток мостів та знищено близько 800 одиниць ворожої техніки.
Німці почали жорстоке полювання на харківське підпілля. Окупанти й поліцаї влаштовували облави, застосовували тортури до підпільників, які потрапили у полон, підкуповували інформаторів, але Бакулін та його соратники продовжували свою нелегку боротьбу.
Арешт та трагічна загибель Бакуліна
Восени 1942 року фашистам вдалося вийти на слід Івана Бакуліна. Точна причина його арешту невідома: можливо, зіграла роль випадковість, а можливо – зрада. А у вересні 1942 року Бакуліна схопили на вулиці. Його піддавали жорстоким тортурам, вимагаючи видати інших підпільників. Але Бакулін не розкрив жодних імен та не повідомив ворогам жодної важливої інформації про розташування підпільників.
24 вересня 1942 року, після звірячих тортур та знущань, Іван Бакулін помер у тюремній лікарні Харкова.
Пам’ять та визнання
Посмертно Івану Бакуліну було надано звання Героя Радянського Союзу.
У Харкові його ім’ям названа вулиця та школа. А у центрі міста є алея слави харківських підпільників.
Ну а історія Івана Бакуліна – це ж не лише історія про мужність, самопожертву та патріотизм. Це ще про величезну любов до своєї країни та людей, за яких він і віддав своє життя.
Список використаних джерел: