Євген Кушнарьов був з тих політиків, які мають стільки ж ворогів, скільки і прихильників. Проте більшість колег першого мера Харкова запевняють, що він був одним з найяскравіших державних діячів за всю історію незалежності України. Він показав себе лідером у місцевому самоврядуванні, успішно керував областю, а також був одним із керівників Асоціації міст України. Далі на kharkovyes.com.ua.
Біографія Євгена Кушнарьова
Народився Євген Петрович 29 січня 1951 року у Харкові. У 1976 році отримав диплом інженера-механіка у Харківському інженерно-будівельному інституті. Згодом захистив дисертацію та здобув науковий ступінь кандидата економічних наук.
Спочатку працював інженером-конструктором на Харківському заводі залізобетонних конструкцій, пізніше отримав підвищення та став заступником начальника конструкторського відділу.
З 1981 року займав партійні та керівні посади. До часів незалежної України працював у районному та міському комітетах КПУ Харкова. А з 1990 року був головою Харківської міської ради. Одночасно поєднував цю посаду з кріслом народного депутата у Верховній Раді. Двічі був обраний мером Харкова.
З січня 2005 року Євген Кушнарьов очолював партію “Нова демократія”, був одним із засновників Народно-демократичної партії.
Політик одразу після подій Майдану у 2004 році назвав його “ретельно підготовленим та чудово фінансованим державним переворотом”. Того ж року, після зміни української влади, проти Євгена Кушнарьова була відкрита кримінальна справа. Ініціатори справи обвинувачували Євгена Петровича у закликах до сепаратизму та посяганні на територіальну цілісність України. Через декілька років Генеральна прокуратура України закрила справу через відсутність складу злочину.
На офіційному сайті Харківської міської ради Євген Кушнарьов відзначений як почесний харків’янин.
Інші нагороди Кушнарьова:
- орден Ярослава Мудрого (III, IV, V ступенів);
- французький орден “Почесного легіону”;
- орден “Нестора Литописця”;
- церковний орден “Св. Володимира” II і I ступенів;
- нагороди та медалі інших іноземних держав.
Євген Кушнарьов є автором твору “Кінь рудий. Записки контрреволюціонера”. У ньому він виразив свою думку про події Помаранчевої революції. Також Євген Петрович написав історико-краєзнавчу книгу “Сто років харківською землею”.
Євген Кушнарьов був гарним чоловіком, батьком. Він виховав двох дітей: сина та доньку. Встиг стати дідусем. Серед його захоплень були спорт, риболовля, подорожі з друзями. За життя Євген Кушнарьов неодноразово робив заяви, що вважає себе щасливим та успішним. На його думку, щасливим його зробила доля, бо подарувала сім’ю. А його успіх – це результат його працьовитості, цілеспрямованості, здібностей. І, звичайно, виховання батьків та самодисципліни.
Смерть Євгена Кушнарьова
Євген Петрович пішов з життя на піку свого життя та кар’єри. Його фінансовий та політичний статус породили купу пліток навколо його смерті.
16 січня 2007 року політик отримав вогнепальне поранення в живіт під час полювання в Ізюмському районі. На наступний день після кількох невдалих операцій Євген Кушнарьов помер у лікарні міста Ізюм.
Слідство по цій справі кваліфікувало її як вбивство через необережність. Розслідування тривало понад рік. Взимку 2007 року прокуратура Харківської області висунула звинувачення сину директора заводу “Точприбор”, Дмитру Завальному. Саме він був власником земельних угідь, де Євген Кушнарьов отримав поранення. За версією слідства, куля, яку випустив Завальний, зрикошетила від гілки дерева та влучила у Кушнарьова. Завальний не визнав своєї вини у нещасному випадку. 15 травня 2009 року ця справа була закрита за рішенням Апеляційного суду Харківської області. 9 вересня 2009 року справа про вбивство Євгена Кушнарьова була закрита рішенням Верховного суду України.
Деякі маловідомі факти про смерть Євгена Кушнарьова
Підозрюваний у вбивстві, Дмитро Завальний – колишній член збірної України, майстер спорту, професійний стрілок. Експертиза дала висновок, що куля зрикошетила через порушення правил техніки безпеки під час полювання.
Після смерті Євгена Кушнарьова навколо розслідування ходило безліч чуток. Родичі, близькі, друзі та журналісти припускали, що сталося не трагічний збіг, а навмисне вбивство. Сумніви викликали компанія, в якій перебував загиблий, а також обставини події. Під час розслідування підозрюваний неодноразово змінював показання. А то і зовсім відмовлявся їх давати.
Інші свідки також плуталися у своїх показаннях. Хтось казав, що у політика вистрілила рушниця, яку хтось забув поставити на запобіжник. А хтось запевняв, що Кушнарьов сидів у засідці в кущах, тому як у нього вистрілили – незрозуміло.
Приватний адвокат, якого найняли діти Кушнарьова, провів самостійне розслідування і дізнався, що пораненого Євгена Петровича привезли з лісу додому до Дмитра Завального. Там вся компанія довго вирішувала що з ним робити. Тоді було прийняте рішення везти його до найближчої лікарні, поки він не помер у будинку.
На похоронах Євгена Кушнарьова було багато відомих українських та зарубіжних державних діячів, політиків, знаменитостей, мільярдерів. Всі вони давали гучні обіцянки про те, що нікому не дадуть забути таку людину як Євген Петрович. Зарікалися назвати на честь загиблого станцію метро, бібліотеку, вулицю і т. д. Але, на жаль, слова так і залишилися просто словами.