Обіймати посаду мера міста означає щоденно працювати та представляти інтереси його мешканців. Мери є гарантами суспільного блага, якісного виконання послуг для різних верств населення та контролю всіх державних органів. Від них залежить надійність системи освіти, охорони здоров’я, судової влади і т.д. Міського голову обирають кожні п’ять років, протягом яких він повинен здійснювати свої обов’язки на постійній основі. Далі на kharkovyes.com.ua.
За період незалежності України, Харковом керували 6 чоловіків, тож пригадаймо їх.
Євген Петрович Кушнарьов (1990-1998)
Євген Петрович народився 29 січня 1951 року у Харкові. Здобувши освіту у Харківському інженерно-будівельному інституті, він пішов працювати інженером-конструктором на Харківський завод залізобетонних конструкцій. Згодом став заступником начальника конструкторського відділу. Паралельно був заступником завідувача відділу пропаганди та агітації Орджонікідзевського райкому партії Харкова, а також завідувачем оргвідділу Харківського міськкому КПУ.
З весни 1990 року по 1994 рік брав участь у розробці Конституції України, врегулюванні роботи Верховної Ради України, зміцненні міжнародних зв’язків України. У квітні 1990 року став міським головою Харкова.
Під час керівництва містом Євген Кушнарьов був фундатором становлення і розвитку місцевого самоврядування, заснував “Харківський Фонд підтримки молодих обдарувань”. У 1995 році він очолив народно-демократичне об’єднання “Нова Україна”.
На виборах 1999 року Євген Петрович був координатором політичних партій “Наш вибір – Леонід Кучма!”. А на президентських виборах у 2004 році він активно підтримував Віктора Януковича. Через це пізніше отримав звинувачення у сепаратистських закликах.
Помер Євген Кушнарьов 17 січня 2007 року в Ізюмській лікарні від вогнепального поранення черевної порожнини, яке отримав коли повертався з полювання. За однією з офіційних версій слідства до вбивства може бути причетний Віктор Янукович.
Михайло Дмитрович Пилипчук (1998-2002)
Народився Михайло Дмитрович у місті Козятин, що на Вінниччині, 24 жовтня 1946 року. У 1969 році закінчив Київський політехнічний інститут. Пішов працювати на Харківський завод тракторних двигунів на посаду інженера-теплоенергетика. У 1986 році брав активну участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
З 1988 року займав керівні посади в органах місцевого самоврядування. Був заступником голови міськвиконкому, головою міськвиконкому, заступником голови міської ради та секретарем. Після чотирьох років на посаді мера Харкова, Михайло Пилипчук став начальником Харківського метрополітену. А також продовжив бути введеним до складу виконавчого комітету Харківської міської ради.
Володимир Андрійович Шумілкін (2002-2006)
Володимир Андрійович за національністю ерзянин. Народився він 12 травня 1959 року у звичайній багатодітній родині фронтовика. По закінченню школи вступив до Харківського вищого військового командного училища. У 1997 році закінчив Національну юридичну академію імені Ярослава Мудрого і отримав кваліфікацію юриста. На базі цієї освіти набув звання магістра державного управління.
З березня 2000 року Володимир Шумілкін був заступником голови Харківської обласної державної адміністрації. Згодом у 2002 році замінивши Михайла Пилипчука на посаді голови адміністрації.
Харків’янами було проведене експрес-дослідження “Мерський екватор”, за яким була проаналізована робота Володимира Андрійовича та оцінена по п’ятибальній шкалі. Результат був середнім – 3,5.
Михайло Маркович Добкін (2006-2010)
Скандальний депутат Михайло Добкін народився у Харкові 26 січня 1970 року. Закінчив Харківський університет внутрішніх справ. Одразу після навчання був обраний депутатом Харківської міської ради. Проте основною його діяльністю була оптова торгівля паливно-мастильними матеріалами. Батько Михайла Добкіна працював в компанії “Іст Ойл Груп”, де і став керівником його син. На той час “Іст Ойл Груп” була наймасштабнішим постачальником газового конденсату на нафтопереробні заводи України.
Під час свого керівництва Харковом, Добкін неодноразово попадав у скандальні та злочинні ситуації. У 2014 році він активно виступав проти Євромайдану, був розлючений через знесення пам’ятника Леніну в Києві, а також пропонував перенести столицю України до Харкова.
Заяву на звільнення з посади міського голови Михайло Добкін написав, аргументувавши своє рішення тим, що збирається балотуватися на пост Президента України. Центральна виборча комісія зареєструвала його як самовисуванця. Його кандидатура набрала всього лиш 3% голосів.
Після провалу на виборах, Михайло Добкін знову намагався зайняти мерське крісло. Проте безрезультатно.
У 2022 році засоби масової інформації облетіла новина, що Михайло Маркович закінчив Харківську духовну семінарію та був освячений дияконом РПЦвУ.
Геннадій Адольфович Кернес (2010-2020)
Народився Геннадій Кернес 27 червня 1959 року в єврейській родині. Одразу після школи він пішов працювати на завод “Світло шахтаря” слюсарем. Пропрацювавши там трохи менше ніж рік, Геннадій Адольфович став зливальником-розливальником молока на молочному комбінаті. Паралельно був учнем майстра по ремонту годинників. Але і цій справі присвятив не багато часу, бо, як він сам зазначав, заробляв там мало грошей. На той момент Геннадій вже мав сина Кирила та дружину Оксану.
Цікавитися політикою Геннадій почав на початку 2000-х років. Спочатку став депутатом Харківської міської ради, брав участь у плануванні бюджету та фінансів міста.
5 листопада 2010 року за результатами місцевих виборів Геннадій Кернес став міським головою. Коли Геннадій Адольфович був мером, він став популярним серед харків’ян через вміле керівництво містом, створення комфортного міського середовища, благоустрій Харкова. Тому харків’яни без роздумів обрали його на другий строк.
17 грудня 2020 року Геннадій Адольфович помер через ускладнення від коронавірусної хвороби. Тисячі харків’ян прийшли провести свого улюбленого мера в останню путь.
Ігор Олександрович Терехов (2021-2024)
Ігор Олександрович народився 14 січня 1967 року в Харкові у родині військовослужбовця. Отримав дві вищі освіти: у Харківському інженерно-будівельному інституті та Харківському регіональному інституті державного управління при Президентові України. Після смерті Геннадія Кернеса спочатку став виконувачем його обов’язків, а потім за результатами виборів 31 жовтня 2021 року став міським головою.
До цього у різні роки працював секретарем міської ради та заступником міського голови.
Після початку повномасштабного вторгнення Ігор Терехов постійно знаходиться на зв’язку з харків’янами, виїзджає на обстріли, займається допомогою постраждалим. Наполягає на тому, що Харків завжди був і буде українським містом. Хоча 24 листопада 2022 року суд оштрафував Терехова через використання російської мови в ефірі телемарафону “Єдині новини”. На претензії у свій бік Ігор Олександрович завжди говорить, що офіційні та публічні виступи він згоден давати українською мовою. Але з харків’янами він буде спілкуватися російською до тих пір, поки в Харкові не залишиться жодного російськомовного мешканця. Також Терехов виступає за те, що не варто ділити суспільство через мову. Адже харків’яни переважно російськомовні, але погляди мають проукраїнські та проєвропейські.