25 жовтня 1941 року Харків був окупований німецькими військами. Але підготовка до можливого захоплення міста велася ще з літа – у липні 1941 року, за постановою ЦК ВКП(б) “Про організацію боротьби в тилу німецьких військ”, Харківський обком партії розпочав створення підпільної мережі на випадок відступу радянської армії. Далі на kharkovyes.com.ua.
Організація підпільного руху
Після того, як Харків був окупований, у місті відразу почався активний підпільний опір. Головою Харківського підпільного обкому КП(б)У став Іван Бакулін, відомий під псевдонімом “Буркун”.
Під його керівництвом створювалися підпільні групи, які мали організовувати диверсії, збирати розвіддані, розповсюджувати листівки й проводити агітаційну роботу серед городян.
Страшний сон окупантів – підпільний обком
Було ще одне завдання, яке підпільниками Харкова поставили перед відступом Червоної армії – вони мали збирати інформацію про керівництво окупантів та обрати слушний момент для проведення серії вибухів радіокерованими мінами.
Ще у вересні 1941 року керівництво СРСР ухвалило рішення, що якщо окупація міста буде неминучою, необхідно буде замінувати об’єкти критичної інфраструктури й знищити обладнання заводів та фабрик, яке не встигли вивезти. Тоді ж до міста прибула спеціальна бригада під керівництвом Іллі Григоровича Старинова. Вони встановили радіокеровані міни на ключових об’єктах – штаб військового округу, Холодногірський та Усовський мости, залізничний міст та аеродром. На початку листопада 1941 року міни почали проводити в дію.
Залишені в місті підпільники повідомили, коли у штабі командира 68 піхотної дивізії вермахту Георга фон Брауна, який за сумісництвом виконував обов’язки коменданта Харкова, збереться більше народу, й 14 листопада 1941 року цей штаб було підірвано за радіосигналом, переданим з Воронежу – саме туди були евакуйовані перед окупацією всі штаби Харківського гарнізону. Загиблий внаслідок підриву ворожий генерал був двоюрідним братом конструктора ракет “Фау” й майбутнього основоположника ракетно-космічної галузі США Вернера фон Брауна. Невдовзі було підірвано й колишній штаб Харківського військового округу на площі Руднєва, де був ще один командний пункт фашистів, а за кілька днів – міст, що з’єднував центр міста та Холодну гору. Так діяв підпільний обком.
Диверсійна діяльність підпільників
Підпільники ефективно проводили найрізноманітніші диверсії, щоб зруйнувати логістику, дезорганізувати й послабити окупантів. Одна з найважливіших та найпотрібніших операцій – підпал електростанції на території нинішнього Національного технічного університету “ХПІ”. Фашисти збиралися обладнати там автобазу для ремонту техніки, але підпільники зірвали їхні плани.
Крім цього було підірвано елеватор, й окупанти залишилися без значної частини зерна та борошна, якими планували забезпечувати свою армію.
Ще одну важливу диверсію провели в Пісочині – підпільники підірвали ешелон із продовольством, призначеним для фашистських військ, й це погано позначилося на забезпеченні армії окупантів.
Та, мабуть, найбільшої шкоди окупантам завдав Олександр Катаєв – член підпільного обкому й колійник на станції Червона Баварія. Він підірвав міст у той момент, коли ним рухався ешелон з технікою та солдатами Вермахту. Цей вибух значно ускладнив пересування німецьких військ й постачання боєприпасів. Після підриву ешелону Катаєв був змушений переховуватися на околицях міста, але хтось його видав. Окупанти спіймали Олександра Катаєва та жорстоко катували. А 22 листопада 1941 року його повісили біля Будинку Культури, влаштувавши показову страту, щоб залякати городян
Один з окупантів писав своїй родині з Харкова: “В місті часто виникають пожежі. Невідомі й невловні люди підпалюють та підривають будівлі та казарми, в яких розміщуються німецькі військові частини та військові установи. Наші солдати втрачають надію в перемогу Німеччини. Сумний досвід наших товаришів свідчить, що кожного, хто тут залишиться, неминуче чекає смерть”.
Розвідувальна робота та агітація
Окрім проведення диверсійних акцій, харківські підпільники активно збирали розвідувальну інформацію, а також займалися агітацією серед місцевого населення. Секретар підпільного обкому комсомолу Олександр Зубарєв разом із Галиною Нікітіною поширювали антифашистські листівки, в яких закликали до боротьби з фашистами, підтримки радянських військ та створення антифашистського фронту в тилу ворога. Листівки видруковували на саморобних друкарських машинках або навіть писали від руки, а потім поширювали в різних районах міста. Місцеві жителі, особливо молодь, ставали активними учасниками цього процесу. Листівки поширювали в трамваях, на вулицях, в магазинах, а також на ринках та вокзалах.
Крім розповсюдження листівок, підпільники активно займалися агітацією, організовували таємні збори й зустрічі, де передавали інформацію про реальну ситуацію на фронті, успіхи Червоної армії й важливість опору.
Попри всю обережність та скритність, діяльність харківського підпілля не залишилася непоміченою для фашистів. В січні 1942 року Олександра Зубарєва та Галину Нікітіну заарештували за доносом й стратили.
У Харкові діяли й інші підпільні групи, які, крім агітаційної роботи, займалися розвідкою та збором інформації про чисельність гарнізонів німецьких військ, їхнє розташування та пересування, про їхні плани й укріплення, про переміщення залізничних потягів із військовим вантажем, а також про розташування штабів. Отримані дані передавалися радянській армії й використовувалися для планування наступальних операцій, ударів по окупантах та для організації диверсій.
Олександр Святогоров – відомий диверсант Другої світової
Важливу роль у розвідувальній роботі відіграв Олександр Святогоров. Його направили в місто ще перед окупацією, щоб спільно з групою мінерів полковника Іллі Старинова підготувати підрив устаткування, що залишилося на заводах, фабриках та інших стратегічних об’єктах, також будівель, в яких, як передбачалося, окупанти розмістять свої штаби й склади.
Наступні два роки він займався розробкою агентурної мережі на окупованій території, підготовкою розвідувально-диверсійних груп та їхнім перекиданням у тил противника в районах Харкова, Ворошиловграда та Сталінграда. Здобута ним інформація допомогла успішно провести кілька операцій з ліквідації високопоставлених німецьких офіцерів та підриву інфраструктури окупантів.
Медична допомога в окупації: професор Мещанінов
В роки окупації багато медиків Харкова теж працювали в підпіллі, вони рятували поранених солдатів та допомагали мирним мешканцям міста. Очолював медиків-підпільників професор Олександр Іванович Мещанінов.
Під його керівництвом харківські медики врятували близько 3 тисяч радянських солдатів та офіцерів, переховували їх від окупантів, забезпечували їжею, медикаментами та речами першої потреби, а також робили їм нові документи.
Жінки в підпіллі: зв’язкові та розвідниці
Серед харківських підпільників було й багато жінок. Надія Волкова – зв’язкова секретаря Харківського підпільного обкому комсомолу – збирала розвідувальні дані, поширювала листівки та брала участь у бойових операціях. У листопаді 1942 року, прикриваючи відхід партизанського загону, вона загинула в бою. Похована в місті Вовчанську Харківської області.
Марія Кисляк у лютому 1943 року організувала комсомольську підпільну групу, яка влаштовувала диверсії та ліквідовувала офіцерів СС. Також вони врятували 43 поранених червоноармійців. У червні 1943 року Марію було заарештовано та після тортур страчено. У 1965 році їй посмертно надано звання Героя Радянського Союзу.
Харківське підпілля: внесок у загальну боротьбу радянського народу
Робота Харківського опору у 1941-1943-х роках відіграла дуже важливу роль в загальному опорі радянського народу. Їхня робота з розповсюдження інформації, підтримки морального духу харків’ян, збору та передачі важливих розвідданих зробила свій чималий внесок у перемогу Радянського Союзу. Загалом за час боротьби проти фашистів підпільники й партизани Харківщини знищили понад 23 тисячі німецьких солдатів, офіцерів та їхніх посібників, підірвали 21 ешелон із військами й технікою, розгромили 4 ворожі штаби, вивели з ладу 88 паротягів, 777 вагонів, зруйнували 20 мостів, підбили й підірвали сотні автомашин та бронетехніки.
Харківське підпілля: пам’ять вдячних городян
Після війни в Харкові встановили пам’ятники та меморіальні дошки на честь героїв підпілля, їхніми іменами було названо вулиці, сквери та школи міста. Пам’ять про подвиг харківських підпільників й зараз живе в серцях харків’ян, нагадуючи про те, яку ціну вони заплатили за те, щоб майбутні покоління жили у вільному прекрасному місті.
Колись полковник Старинов написав у своїй книзі: “Серед харків’ян довгий час ходила легенда про таємниче знищення фон Брауна чи то підпільниками, чи то партизанами. Легенди з нічого не народжуються: партизани та підпільники діяли в місті з першого до останнього дня окупації, й діяли героїчно. Український штаб партизанського руху підтримував із ними тісні контакти. Але правда є правда. Й сама заслуговує на те, щоб стати легендою”. Втім, як й правда про героїв Харківського опору.