Сучасний Харків вражає своєю чистотою та красою. У цьому заслуга комунальних служб міста, які відповідально і старанно виконують свою роботу. Попри воєнні роки, в яких наше місто живе з лютого 2022 року, всі його райони сяють чистими вулицями, тротуарами та скверами. Якоюсь мірою харків’яни звикли до такого порядку й самі намагаються його підтримувати. Потрап сучасний містянин до Харкова 18-19 століття, він з подивом виявив би, яким жахливо брудним було наше місто. Підтримка чистоти була великою проблемою. Перші кроки в її розв’язанні заклав Петро Іванович Стрешнєв. Його реформи щодо чистоти, хоч і не відразу, зробили наше місто показним та красивим. Яким був внесок Стрешнєва в доброустрій Харкова? Про це розповість стаття далі на kharkovyes.com.ua.
Антисанітарія на вулицях Харкова
Щоб зрозуміти наскільки Харків потребував свіжих ідей щодо доброустрою, наведемо невеликий опис стану вулиць міста. Його красномовно описав сам Петро Іванович Стрешнєв, коли прибув до Харкова, як генерал-поручик: «На вулицях, провулках, ринках і рядах є велика нечистота і місця, що підлягають проходу, надзвичайно захаращені, а крім того, перед дворами і на площах валяються мертві собаки та кішки й інше падалище; отже, за нинішньої весняної, а паче літньої та спекотної пори не лише шкідливо для повітря, а й через це в людях жорстоких хвороб остерігатися слід, а до того ж і пожежних випадків».
На жаль, картина видавалася сумною – сморід у повітрі, жахливі краєвиди сміттєвих завалів і, як наслідок, реальна загроза загоряння нагромадженого мотлоху. У той час централізованого вивезення сміття не існувало. Про те, як це зробити грамотно та безпечно, поняття ніхто не мав. Бачачи таку небезпечну ситуацію, Петро Іванович подав ініціативу про доброустрій міста, яку виклав у великому ордері. Він подав його до Харківської полкової канцелярії 30 березня 1760 року. Після його розгляду, пропозиції генерала було схвалено та дано вказівки привести їх у дію.
Стрешнєв дав такі розпорядження:
- щоб завідувач поліційної частини стежив за вивезенням сміття та гною в особливе місце;
- будь-які відходи не можна залишати перед воротами своїх осель;
- відповідальність за дотримання порядку покласти не тільки на наглядачів, а й на господарів домоволодінь;
- заснувати штрафи за недотримання нововведених правил;
- призначити десятських, п’ятидесятських і сотських для гасіння пожеж та підтримання чистоти в місті.
Результати впровадження реформи
На жаль, навіть штрафи не змінили кардинально ситуацію з чистотою та вивезенням сміття в місті. У службах, призначених контролювати «наведення чистоти та дотримання розпоряджень» катастрофічно не вистачало кадрів. Самі начальники управлінь не мали уявлення, яким має бути порядок на вулицях міста, та й відповідно не могли нормально організувати виконавчий процес. Одним із плюсів, які принесли реформи Стрешнєва стала поява такої професії як двірник. У Російській імперії двірники з’явилися ще в 17 столітті, але правда при будинках багатих панів. Здавалося, що в такому невеликому, на ті часи місту, містянам не по кишені було наймати двірників. Але до кінця 18 століття, після правил, встановлених Стрешнєвим, двірників почали спочатку наймати купці, які не мали права мати кріпаків. Пізніше деякі домоволодіння стали наймати одного або одразу кількох двірників. В обов’язки двірника входило не тільки прибирати двір, виносити сміття та гній, а й колоти дрова, розносити їх по квартирах, а також прибирати вулицю і тротуари навпроти домоволодіння. Деяким доручали охороняти садибу вдень і вночі. У першій половині 19 століття професія двірника вже була однією з найбільш шанованих у місті.
До середини 19 століття реформи, затверджені Петром Івановичем Стрешнєвим, поступово реалізовувалися в місті. Наступні після нього генерал-губернатори серйозно ставилися до питання чистоти в місті. До 1841 року міська та губернська влада дійшли висновку, що пора ввести офіційні положення для двірників й зобов’язати кожне домоволодіння мати такого співробітника. Зі свого боку кожен двірник вносився квартальним наглядачем в особливу книгу та виконував його доручення, а також виконував усі накази поліції.
Шлях Харкова до краси та чистоти був довгим, але успішним. Реформи, закладені Стрешнєвим у далекому 18 столітті, стали потужним стимулом перетворення міста щодо стандартів порядку і санітарії. З гордістю можна сказати, що сучасний Харків – це зразок чистоти в Україні!