Харків – місто-мільйонник, яке є одним із найбільших міст України. Він має довгу історію, а навколо його заснування ходять безліч легенд. Пропонуємо короткий екскурс в історію, який допоможе познайомитись з першими жителями Харківщини та дізнатися, який шлях пройшов Харків від невеликої ділянки з переселенцями-козаками до найбільшого культурного центру України. Далі на kharkovyes.com.ua.
Перші переселенці
Хоча визначити точну дату заснування Харкова неможливо, нею вважається 1654 рік. Саме цим роком датовано першу письмову згадку про наш регіон. У документі йдеться про те, що між річками Лопань та Харків почалося утворюватися поселення людей. Тоді місцевість називали “Дике поле” – хоча офіційно вона належала Московському царству, вона була спустошена через татарсько-монгольські набіги.
Першими поселенцями на ділянці між двома річками були козаки. Місце було обрано недарма – воно було зручним, адже розташовувалося на перетині торгових шляхів. Поселення облаштовували навколо фортеці, яка, швидше за все, вже була збудована на березі річок. Переселенці будували нові укріплення та налагоджували свій побут. До 1655 році налічувалося близько 2000 населення, приблизно 600 осіб з них були військовими або козаками.
Поселення розвивалося і стрімко розширювалося, а люди виживали в ньому завдяки ремеслам і торгівлі. Спочатку люди поселялися біля фортеці, контрольованої козаками, але потім розосередилися в слободах навколо захищеної території. Такі селяни займалися землеробством та виготовленням хліба.
Козак Харько і назва міста
Вважається, що першим переселенцем, що влаштувався на березі річок Лопань та Харків, був козак чи козацький сотник Харько. Перші згадки про нього зустрічаються в літературі XVIII століття, причому вже тоді про нього говорили як про засновника міста.
Саме Харько створив невеликий хутір, довкола якого почали поселятися селяни, утворюючи слободи. За легендою, на честь Харька і було назване місто, а також річка. А численні слободи дали назву цілому краю – Слобідський край чи Слобожанщина.
Існують легенди, які спростовують інформацію про козака Харька та його діяльність. Наприклад, деякі історики вважають, що Харько справді заснував Харків. Але він не мав нічого спільного з козаками, а був пасічником. Вибравши місцевість із відповідним кліматом, він збудував хутір, у який потім кликав людей, пропонуючи роботу на пасіці.
Все ж більшість істориків схиляється до думки про те, що першими на Харківщині оселилися козаки, а Харько був їхнім командиром. Дехто каже, що до 1654 року вже могла бути побудована фортеця під керівництвом чугуївського воєводи. А козаки та інші переселенці її тільки відреставрували та розширили територію.
Швидкий розвиток міста
Переселенці принесли із собою характерний козачий порядок та адміністративні правила. На початку XVIII століття більшість жителів новоствореного поселення розташовувалася в районі фортеці та річки. До 1740-х років минула загроза постійного нападу з боку монголо-татар та місцеві жителі розосередилися, почали утворюватися нові райони. Спочатку вони називалися слобідськими полками. Але в 1765 році було оголошено про створення Слобідсько-Української губернії, а полковий адміністративний устрій анулювався.
У 1785 році була створена міська дума. З 1740 по 1780 роки у місті з’являлися лікарі та аптеки. До того ж у середині XVIII століття Харків став великим освітнім центром, бо у Харківському колегіумі викладався повний спектр наук. На початку XIX століття почався активний розвиток промисловості, а до кінця XIX століття у місті з’явилися рідкісні на той час блага цивілізації – водопровід, газове освітлення, телефонний зв’язок та інші.
Такому швидкому розвитку Харкова сприяли зручне географічне розташування, родючі ґрунти, перетин торгових шляхів та інші фактори.