Перші дні повномасштабного вторгнення РФ до Харківського регіону принесли місцевим жителям багато горя та переживань. Попри те, що ворожі дії були інтенсивними, оборона нашого міста виявилась успішною. Вона увійшла в історію як “битва за Харків”, у якій військові та місцеві жителі виявили свою сміливість, об’єднаність та відвагу. Пропонуємо згадати, як це було. Далі на kharkovyes.com.ua.
Як окупанти проривалися до Харкова?
Російські військові намагалися дістатися Харкова одночасно з трьох напрямків. Їхньою метою було дійти до центральної частини міста, щоб захопити головні адміністративні будівлі та підняти на них свій прапор. У такий спосіб військове керівництво РФ намагалося зламати дух харків’ян. Адже це створило б ілюзію того, що в окупантів усе під контролем і їхній наступ виявився успішним. На щастя, здійснити свої плани російським військовим не вдалося. До того ж майже всі з них, хто переступив кордон Харкова, були знищені.
Три групи росіян проривалися до нашого міста різними маршрутами – через П’ятихатки, Циркуни та Дергачі. Першій групі, що вирушила через П’ятихатки, вдалося прорватися до Харкова і вони відразу пішли до центру. Окупанти використовували бронетехніку та були у повному озброєнні. Проте, в центрі міста на них уже чекала оборона – її зайняли українські військові, які служать у підрозділах спецпризначення.
Оборона військових
Українські військові зустріли окупантів, що прорвалися до міста, біля будівель управління поліції та СБУ, передбачаючи, що саме ці будівлі стануть головною мішенню ворога. Росіян швидко вибили з центру і вони відразу ж зазнали великих втрат. Харків’яни згадують, як спостерігали рух танків та окремих окупантів, які виявились витісненими до району біля станції метро “Київська”.
Українські військові діяли злагоджено й окрім витіснення окупантів з центру швидко зреагували на спробу захопити одну з міських шкіл та використати її як місце дислокації. Ця установа розташована на вулиці Шевченка і до неї вдалося пробратися близько 30 військовим РФ. Харківські сили оборони позбулися окупантів, відкривши вогонь і використавши ручний протитанковий гранатомет, а також іншу зброю, яка виявилася ефективною.
Групи окупантів, яким вдавалося пробратися до міста протягом найближчих кількох днів, сили оборони рішуче відкидали назад. При цьому противник зазнав поразки, втрачаючи як техніку, так і людські ресурси. Особливо постраждав від обстрілів у перші дні Салтівський район – серед його багатоповерхівок захисники Харкова робили, здавалося б, неможливе, даючи гідну відсіч ворогові, який мав значну перевагу за чисельністю.
Участь в обороні міста місцевих жителів
У перші кілька годин після початку повномасштабного вторгнення харків’яни відчували цілу гаму почуттів – від страху та розпачу до сміливості та відваги. За день на Харків прилітали від 400 до 600 снарядів “Града”, і це далеко не вся зброя, яку використовували окупанти. Серед місцевих жителів знайшлося багато сильних духом людей, які брали участь в обороні міста тим, що:
- Записувалися у добровольці. Чоловіки різного віку йшли у військкомати та були готові виконувати будь-які бойові завдання.
- Приєднувалися до сил тероборони. Харків’яни організовувалися групами, щоб створити додатковий захист своїх будинків та районів. Власними силами вони будували укріплення та барикади.
- Брали участь у волонтерській діяльності. Харків’янам, які залишились у місті, потрібна була практична допомога. Багато добровольців, не шкодуючи сили, автомобілі та інше майно, допомагали іншим.
Те, що оборона міста виявилася успішною, стало очевидним, коли російським військам не вдалося захопити місто і вони були витіснені за його межі.