Олександр Платонович Семененко – український адвокат та громадський діяч, відомий як другий обербургомістр окупованого Харкова під час Другої світової війни. Далі на kharkovyes.com.ua.
Ранні роки та освіта
Народився Олександр Семененко 27 серпня 1898 року у місті Єлисаветград (нині Кропивницький, Україна) Херсонської губернії Російської імперії. Про дитячі та юнацькі роки Семененка відомо небагато. У січні 1922 року він переїхав до Харкова, який на той час був столицею Української РСР. Тут він вступив до Інституту народного господарства, де здобув вищу освіту у галузі економіки та права. З 1925 року почав працювати адвокатом.
Репресії у 1930 роках
У період сталінських репресій Олександра Семененка було двічі заарештовано – у 1937 та 1938 роках. Однак в обох випадках його було звільнено через відсутність доказів його провини. Ці події залишили глибокий слід у його житті, що, ймовірно, й вплинуло на його подальші дії під час окупації.
Діяльність під час німецької окупації
З початком Другої світової війни та наступом німецької армії на Харків у місті почалися серйозні зміни в управлінні. Після окупації 24 жовтня 1941 року німецька влада почала формувати місцеві органи самоврядування, які мали взяти на себе функції місцевої влади. Першим обербургомістром окупованого Харкова було призначено Олексія Крамаренка. У квітні 1942 року, після його відсторонення, посаду обербургомістра обійняв Олександр Семененко. Причини зміни Крамаренка точно не встановлені, але цілком ймовірно, що він не виправдав очікувань німецького командування. А Олександр Семененко залишався на цій посаді до звільнення міста у серпні 1943 року. На посаді обербургомістра Харкова Олександр Семененко керував роботою міської адміністрації та виконував накази німецького окупаційного командування. До його обов’язків входила організація роботи міських служб – транспорту, комунального господарства, системи продовольчого постачання, прибирання завалів після бомбардувань та ремонт будівель.
Також адміністрація Семененка сприяла окупаційній владі у боротьбі з партизанським рухом та харківським підпіллям, а сам бургомістр активно взаємодіяв із гестапо та СС, допомагав їм у розслідуваннях та арештах. Багатьох жителів Харкова, яких підозрювали у зв’язках із партизанами або підпільниками, було схоплено й передано до рук німців.
Також Семененко брав участь у відправленні харків’ян на примусові роботи до Німеччини – він координував роботу місцевої влади та створював списки працездатного населення.
Крім того, Семененко був причетний до переслідувань та вбивств єврейського населення. На початку окупації німецька влада почала створювати гетто для євреїв, а також проводила масові розстріли. Семененко активно допомагав німцям, збирав дані про місцевих євреїв, їхнє місцеперебування, що полегшувало фашистами їхню подальшу депортацію та знищення. Одним із найкривавіших епізодів став розстріл у Дробицькому Ярі, де було вбито десятки тисяч євреїв.
Церква та релігія під час окупації
Під час окупації Харкова німецька влада дозволила діяльність Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) та й загалом досить лояльно ставилася до релігійних організацій. Після багаторічної заборони на релігію за радянських часів німецька адміністрація дозволила проводити богослужіння. Семененко як обербургомістр брав участь у процесі передачі церков релігійним громадам. Але підтримка церкви з боку окупаційної адміністрації мала більше політичний характер. Німецька влада використовувала релігію як інструмент впливу, щоб підірвати віру в радянську владу серед містян.
Кінець окупації та втеча
У лютому 1943 року радянськими військами був проведений наступ на Харків, й місто було тимчасово звільнене. Але вже у березні 1943 року німці повернулися до Харкова, та Семененко знов почав виконувати свої обов’язки. Коли ж у серпні 1943 року Червона армія знову розпочала наступ, Семененко, як й інші представники окупаційної влади, виїхав з Харкова. Він утік до Західної України, а пізніше перебрався до Німеччини та вступив до Українського національного комітету.
Еміграція та життя за кордоном
Після закінчення війни Семененко емігрував до Бразилії, а із 1960 року проживав у США. У Сполучених Штатах він працював клерком у юридичній фірмі та брав активну участь у громадському житті української діаспори. У 1977 році у Мюнхені видавництвом “Сучасність” було випущено книгу Олександра Семененка “Kharkiv, Kharkiv”, у якій колишній обербургомістр ділився своїми поглядами на події, що відбувалися у Харкові під час війни.
Смерть та спадщина
Олександр Платонович Семененко помер 1 червня 1978 року у Нью-Йорку. Але особистість Семененка й досі залишається суперечливою в історії України. З одного боку, він прагнув до відродження української культури та церкви, з іншого боку, його співпраця із німецькою окупаційною владою викликає критику та неоднозначні оцінки. Але з цим вже розбиратимуться історики.