З 21 грудня 1917 року до 12 червня 1918 року тривала Перша радянсько-українська війна. У той період відбувалися активні бойові дії між Радянською Росією та Українською Народною Республікою за територію колишньої Російської імперії, де історично проживали українці. Одним із перших епізодів цієї війни було захоплення Харкова радянськими військами, яке розпочалося 23 грудня 1917 року та завершилося 10 січня 1918 року роззброєнням останніх українських полків у місті. Далі на kharkovyes.com.ua.
Початок операції
Представники радянської влади для захоплення Української Народної Республіки однією з перших цілей, яка мала стати базою для подальшого просування, обрали Харків. Тому з 19 грудня 1917 року до міста почали прибувати перші загони Червоної армії. Спочатку керівництво Червоної армії пояснювало це владі УНР тим, що їм необхідно скористатися гілкою залізниці, яка веде в напрямку Кубані, де донські козаки воювали проти більшовицьких сил. Влада УНР повірила в те, що саме так і будуть діяти червоноармійці, проте частина військових Червоної армії залишалася в Харкові, не продовжуючи рухатися далі до Кубані.
Комітет більшовиків Харкова та представники Української Центральної Ради у Харкові співпрацювали, тому з Комітету більшовиків до загонів Червоної армії, які прибули на вокзал для подальшого захоплення міста, відправили представників, які мали відмовити червоноармійців від цього, але їм це не вдалося, тому що в більшовицького керівництва Радянської Росії були інші плани.
Захоплення влади у місті
Упродовж 22-23 грудня 1917 року війська Червоної армії заарештували українського коменданта міста, який був членом Військової Української Ради, захопили броньовики військ УНР та почали встановлювати у місті радянську владу. У Харкові знаходилися 3 000 військових Червоної армії. Крім того, з 24 до 29 грудня 1917 року до міста прибули ще 5 000 червоногвардійців з Твері, Москви та Санкт-Петербурга.
Анархія та свавілля
До січня 1918 року верхівка більшовицької влади не робила спроб повністю захопити місто та рухатися далі в бік Києва, тому що головною загрозою вони вбачали повсталих донських козаків і спочатку справді відправляли частину війська, зібраного в Харкові, на Кубань, керуючи цими військами з міста. Частково ця затримка наступу на Київ була пов’язана з тим, що влада Радянської Росії намагалася подолати внутрішні проблеми та зрозуміла, що Українська Народна Республіка має більше військ, ніж вони думали спочатку.
У цей період у місті відбулася повна анархія та свавілля червоноармійців, які пиячили, грабували місцеве населення, проводили суди та розстріли над тими мешканцями міста, які їм не подобалися, часто без якихось конкретних причин для обвинувачення людей. Рівень хаосу в Харкові був такий, що навіть місцевий більшовицький уряд неодноразово вимагав вивести з міста, прибулі загони Червоної армії.
Реакція влади УНР та остаточне захоплення міста
У Харкові перебували 2 полки солдатів Української Народної Республіки, які намагалися підтримати в місті двовладдя, але 10 січня 1918 року військові Червоної армії швидко роззброїли військових УНР, яких було менше, ніж червоноармійців. Частину військових просто відпустили, а дехто виявив бажання приєднатися до Червоної армії, з цих військових потім створили полк Червоного козацтва.
Цей день став моментом повного захоплення Харкова більшовиками. Уряд Української Народної Республіки ще в грудні 1917 року почав розуміти, що червоноармійці збираються захопити місто для подальшого просування територією України, але вони не мали достатньої кількості військових сил і ресурсів, які б допомогли звільнити Харків від червоноармійців.