Субота, 13 Серпня, 2022

Невдачі “ЄС” та “Слуг Народу” в Харкові: чому ці політичні сили спіткає доля уряду Романових та до чого тут країни Балтії?

Всією Україною вже починає поширюватися інформація про те, як п’ятий Президент України, Петро Порошенко прибув до України, і наразі перебуває в будівлі Печерського суду в Києві. Вже цілий день по всім містам України катиться інформація про цю дивовижну артистичну виставу, яку влаштували “Слуга Народу” та “Європейська Солідарність”. Навіть не дивлячись на те, як п’ятого гаранта зустрічали в Жулянах, в Харкові, як і в більшості українських міст, на це дивляться, сміючись вголос, в 3D-окулярах та з попкорном у руках. Як, в принципі, завжди було, починаючи від початку 2014 року, пише kharkovyes.com.ua.

Прелюдії до нестерпності правди

Євген Кушнарьов, мер Харкова 1990-1998 рр.

Читаючи коментарі звичайного українського люду, можна лише зрозуміти, що абсолютно всім містам вже набридла ця показушна конфронтація. Ну, тобто, якщо уявити “слуг” та “ЄС” героями популярного файтингу Mortal Kombat, то виходить тут так: спочатку один використовує свою надздібність, і завдає так зване “фаталіті” своєму опоненту. В цьому перевага на боці “слуг”, так як контрудару “ЄС” так і не завдала. Однак народне терпіння не залізне. Розкол нації нікуди не дівся, хоча останнім часом якась єдність врешті-решт з’явилася, принаймні через те, що низка українців не виступає з закликом обмежити права російськомовних громадян. Можливо, що якась низка хоче навпаки, але цю спільноту чекає доля ЛГБТ, небінарних персон, феміністок, сексисток та інших їм подібних – в розвинених країнах їх, простою мовою, “питати ніхто не збирається”. 

Але “що ж там у Харкові?” Чому ж нічого не вийшло у двох партій, які за більшістю соцопитувань виступають ледь не двома злочинними угрупуваннями? Можливість, що вся справа у тому, що чинити хаос їм не дає Ігор Терехов, який чомусь сконцентруватися на парках і фонтанах, а до цього – Геннадій Кернес та Євген Кушнарьов, але не про це мова. Ці обидві “політичні сили” вже з сорокавідсотковою інформацією чекатиме доля уряду царської династії Романових, через затвердження деяких законів, які негативно позначилися на народі, заводячи таймер на аналогу американської атомної бомби “Бейкер”, чий вибух призведе до повноцінного руйнування існуючого державного устрою.

Історико-правовий аналог країн Балтії

діючий президент Латвії, Егілс Левітс

Дивлячись на окремі види українських законів, можна робити висновки, що вони прийняті, спираючись на їхнє запозичення у ближчих “мудрих сусідів”. Яскравим прикладом може виступити язиковий закон, який, судячи з усього, запозичили у такої країни, як Латвія, де вже в повному обсязі існують так звані “паспорти негромадянина”, які обмежують права, якими володіють громадяни Латвії. Але про це трохи згодом.

В розмові з латвійським кореспондентом видавництва “Делфі” Едгарасом Гейданьшем, який тривалий час перебував у Харкові, навчаючись на кафедрі журналістики Харківського Національного Університету імені Василя Каразіна, журналіст повідомив, що цей закон виступає прообразом того, що Україна так само, як і Латвія (до речі, як і Естонія) прийняттям цього закону не тільки зруйнувала дану урядом обіцянку не притягувати насильно до українізації російськомовне населення України, а й виступає каталізатором розколу нації аж до дискримінації за етнічною ознакою. Це означає, що ці дві партії, які були головними в обох скликаннях Верховної Ради, порушили Заборону на примусову асиміляцію, яка прописана в Установі Організації Об’єднаних Націй. 

Щодо останнього аспекту цього гіркого і водночас “чудового державно-політичного” аспекту “свободи і демократії” Гейданьш не забув і про військовий аспект. Переважно, це стосувалося інциденту у Вентспілсі за участю американських моряків, які влаштували бешкет з повною бездіяльністю латвійської поліції. Висновок один – у ймовірному випадку розгортання Третьої світової війни буде два фронти: Україна, яку трохи зачеплять бойові дії, та Балтія, яку буде повністю зруйновано та розорено. Простими словами – “кличуть війну до себе в хату”. 

Справжня ядерна революція

Президент України, Володимир Зеленський

Аби більше розкрити тему, плавно переходимо до того, чому ж саме “слуги” та “ЄС” так сильно схожі на уряд епохи царювання Романових, а Володимир Зеленський та Петро Порошенко мають деяку схожість з останнім російським імператором Миколою ІІ, внаслідок чого монархія стала республікою, як і личить терміну “революція”. Так ось, якщо Президент Росії, Володимир Путін, вважає себе схожим на Олександра ІІІ за прізвиськом “миротворець”, то Зеленський і Порошенко виступають половинчастими образами його сина, яким і був Микола ІІ (при цьому Порошенко навіть особисто порівняв себе з російським “опозиціонером” Олексієм Навальним). Чому саме?

По-перше, як свідчить історія, у вихованні Миколи ІІ приймав участь Костянтин Побєдоносцев, оберпрокурор Святійшого Синоду Російської Імперії; морокіс, який внушив тодішньому цесаревичу, що він – богообраний. В обох президентів такими аватарами Побєдоносцева виступали Олександр Турчинов (для Порошенка) та Андрій Богдан з Андрієм Єрмаком (для Зеленського). Не релігійно-православними, авжеж, та суть одна.

По-друге, обоє президенти не впоралися з головною обіцянкою – не зупинили війну на Донбасі. Переважно, тут існує також провина радикалів-активістів, але про них буде наприкінці. І тут знову ж таки відбувається асоціація з Миколою ІІ, який в історії лишив свій слід не стільки як абсолютно бездарний та неспроможний правитель, ставший дурнем після програшу в двох війнах, скільки як кровожерливий тиран та вбивця. І тут в першу чергу прилетить Порошенку, бо не тільки у Харкові, а й по всій Україні йому пригадають не стільки примусову мобілізацію, скільки кількість вбитих людей. 

Щодо промислового потенціалу – ті ж яйця в інший профіль; знову згадується доба царювання Миколи ІІ, де більший відсоток державного бюджету – залучені інвестиції, тобто країну скупили (і шостий гарант особисто закликав інвестувати в країну). Така само ситуація з МВФ, чиї транші розкрадаються депутатами в повному обсязі – знову сценарій Романових щодо ситуації з розкраданням бюджету, виділеним на будівництво храму Спас На Крові в Санкт-Петербурзі, в якому фігурував дядько Миколи ІІ, великий князь Олексій Олександрович. Але це було тоді, коли в законодавстві Російської Імперії існував закон, про те, що член правлячої династії не підлягає суду у випадку вчинення ним правопорушень. І дивлячись на нещодавні скандали, де фігурують “слуги”, цілком ймовірно, що такий закон скоро з’явиться в Конституції України. 

Чи можливий “японський сценарій Мейдзі” заради порятунку України?

цифрова копія креслення прототипу майбутнього ракетного крейсера “Україна”, харківський архів

Нагадаємо, що матеріал несе повністю суб’єктивну думку автора в поєднанні з дослідженням народної думки на Інтернет-просторі. Тож що саме мусить трапитись, аби поступово не допустити втрати української державності? Яскравим прикладом може виступити одна з найбільш високорозвинених країн світу – Японія, яка пережила “зміну парадигми”, тобто, революцію Мейдзі, в якій трапилася низка революційних трансформувань, а саме:

  • відміна суспільного ділення;
  • буремний підйом власної промисловості;
  • відсунення національних традицій та ідей на другорядний план.

І спираючись на ці існуючі історичні дані, український уряд може зробити наступне:

  • влаштувати поліцейську та спецслужбову реакцію на урядовців та інших заможних людей з метою виявлення скоєних ними правопорушень та влаштувати над ними контроль СБУ, НАБУ та правоохоронних органів (та сама відміна суспільного ділення);
  • інвестувати у власну промисловість та економіку, введення більших відсотків на ввезення абсолютно ВСІХ закордонних товарів до України;
  • оголосити всіх радикалів-активістів екстремістами, їх організації – екстремістськими організаціями та їхнє взяття на облік правоохоронцями та спецслужбами;
  • відсунути на останнє місце такі речі, як ідеології Бандери, Шухевича, ОУН УПА та дивізії “Галичина”;
  • ігнорувати західну пропаганду щодо ЛГБТ, не бінарних орієнтацій, підтримку різноманітних расових активістських рухів тощо в медійному мовленні України;
  • знаходження стабільних ринків збуту.

Висновок

У висновку з цього матеріалу виходить одне: дві великі політичні сили України в Харкові не мають потрібного електорату, а отже всі вони наразі не зможуть вчинити в місті нічого, з чим доведеться боротися Ігорю Терехову. Однак, сподіваємося, що і сам новообраний харківський міський голова приділить достатньо велику увагу не тільки паркам і фонтанам, а й тому, щоб не допустити спричинення хаосу в місті, на який спроможні, за думкою українців, ці “злочинні угруповання”. 

.