У жовтні 1941 року Харків був захоплений фашистською армією. Німці, які досягли своєї мети, були вражені розмірами міста, кількістю промислових об’єктів та господарськими питаннями, які вимагали термінового вирішення. Місто було ніби паралізоване – руйнування та наслідки загарбницьких боїв були катастрофічними. Далі на kharkovyes.com.ua.
До того ж у суспільстві був мінливий настрій. Харків’яни відчували страх, невизначеність та недовіру до нової влади і навіть один до одного. Не дивно, що першочерговою справою німців стали спроби організувати систему влади та місцеві органи самоврядування для контролю за населенням і підтриманням порядку.
Призначення першого коменданта
Харків був не першим містом, яке захопила німецька армія, але, на відміну від інших, влада в ньому не передалася цивільним органам, а належала органам військового управління. Їхніми зусиллями вже на початку листопада 1941 року були запущені в роботу деякі підприємства Харкова: текстильні та миловарні фабрики, металообробний завод, міський та міжнародні телефони, інші. Звичайно, їхня діяльність використовувалася на благо німецької армії.
Питанням відновлення Харкова займалася міська комендатура. Наказ про її створення було підписано ще до повного захоплення Харкова. Комендантом був призначений Ервін Фіров – німецький генерал. Він обіймав свою посаду близько трьох місяців. У його повноваження входило розв’язання усіх військових питань у місті, а також керівництво та контроль над створеною Управою.
Створення Управи
На формування Управи у Харкові знадобився лише тиждень – організовувати управління містом допомагали колабораціоністи. Було оголошено вакансії на різні посади в міській та районних Управах, але спочатку охочих було небагато. Труднощі для охочих працювати полягали в тому, що приймали на роботу лише тих, хто досконало володів українською мовою, адже з 8 листопада накази Управи видавалися виключно нею.
Перед Управою міська комендатура ставила різні завдання. Одним з термінових було налагодження діяльності керуючих будинками, зокрема призначення відповідальних на цю посаду. Управа організовувала примусове очищення Харкова від сміття, змушуючи працювати всіх харків’ян, які залишилися у місті. За перепустки були великі штрафи та інші покарання.
Одним із завдань, з яким не вдалося швидко впоратися Управі, стало налагодження роботи каналізації. Її відновили у грудні 1941 року, але запустили в роботу лише навесні, оскільки виникли додаткові труднощі з подачею електроенергії. Через те, що не було можливості тривалий час відкачувати стоки, харків’яни страждали від антисанітарії та регулярних спалахів епідемій.
Загалом Управі не вдавалося підтримувати відновлення Харкова та життєдіяльність місцевих жителів на належному рівні. Вона зовсім усунулася від питань нестачі продовольства. У відділі міської Управи могли отримувати продовольство лише німці. З цієї причини зима 1941-1942 років принесла страшний голод і забрала життя тисяч харків’ян.
Українська міліція і допоміжна поліція
Сил німецької поліції не вистачало на підтримання порядку у Харкові. Паралельно з фашистськими поліцейськими у місті вже з перших днів окупації працювала українська міліція. Попри усні домовленості з міською комендатурою, вона встановлювала свої правила та просувала ідею побудови української державності. Німецькій поліції це не сподобалося, і Управою було ухвалено рішення про створення допоміжної поліції.
Для цього до роботи почали залучати харків’ян. Кількість представників допоміжної поліції була обмежено – 1000 осіб. На відміну від німецької поліції, допоміжній не належало носити та використовувати вогнепальну зброю, а для підтримання порядку дозволялося застосування палиці та іншої холодної зброї.
Усі спроби німців встановити абсолютну владу у Харкові виявлялися неефективними. Їм протистояв радянський рух спротиву. А прості харків’яни, зазнаючи жорстокого ставлення німецького командування, чекали на звільнення.