Коли молодий хлопчик з українського села Андріївка мріяв про небо, він й подумати не міг, що його мрія не просто здійсниться – його ім’я стане легендою. А життя та бойовий шлях стануть прикладом мужності, сили та любові до батьківщини. Про його подвиги під час Другої світової пам’ятають й досі. Далі на kharkovyes.com.ua.
Цей хлопчик – Олексій Гнатович Безверхий – радянський військовий льотчик, легендарний льотчик-ас, Герой Радянського Союзу, командир ескадрильї 156-го гвардійського винищувального авіаційного полку.
Ранні роки: мрії про небо
Народився Олексій Безверхий 23 березня 1921 року в селі Андріївка Новосанжарського району Полтавської області України в селянській родині. Ще в школі Олексій мріяв про те, що він стане льотчиком. Здавалося б, що спільного між селянським хлопчиком та авіацією? Але іноді мрії все ж здійснюються. У 1937 році, після закінчення школи, він зробив перший крок до своєї мрії – почав навчання в аероклубі. У 1940 році його призвали до армії. А 1941 році, коли Друга світова війна підходила вже до кордонів СРСР, Олексія скерували навчатися до Чугуївської військово-авіаційної школи пілотів.
Коли почалася війна, молодий курсант дуже хотів скоріше потрапити на фронт, щоб захищати свою землю від окупантів. Але йому довелося вчитися ще два роки. Й тільки в травні 1943 року сержант Безверхий потрапив до складу Степового фронту у 247 винищувально-авіаційний полк. Ось тоді йому й знадобилися ті знання, які він отримав у школі пілотів.
Небо над Україною: перший бойовий виліт
Та ось він, перший бойовий виліт – момент, коли ти більше не курсант чи учень, а справжній бойовий льотчик. У небі немає інструктора, й немає права на помилку. Такий виліт відбувся в Безверхого в червні 1943 року. А вже 7 серпня 1943 року, під час боїв під Бєлгородом, Олексій збив перший ворожий літак. Це був “Мессершмітт Bf 109” – одна з новітніх розробок фашистської армії, що наводила страху на багатьох льотчиків. Але Безверхий вже тоді показав, що почуття страху – це не його історія.
Потім було багато інших вильотів, вже й у складі ескадрильї. Але ця перша справжня перемога довела Олексію, що у своєму житті він зробив правильний вибір.
Олексій Безверхий – гроза фашистських “Мессерів”
Що більше було боїв, то досвідченішим й сміливішим ставав Олексій. Він навчився прораховувати ворога, передбачати його маневри, використовувати не тільки швидкість, а й хитрість. Під час Корсунь-Шевченківської операції він знищив кількох німецьких льотчиків.
Восени 1943 року Червона армія форсувала Дніпро. Бої йшли важкі, фашисти не збиралися здаватися без бою та відправляли у небо найкращі сили Люфтваффе. Безверхий у ті дні практично не покидав кабіну літака. Його ескадрилья вела бій за боєм, прикриваючи радянську піхоту й артилерію.
Бомбардувальники противника йшли клином, їх прикривали винищувачі. Щоб здобути перемогу в таких сутичках, потрібні були не просто досвідчені пілоти, а справжні аси. Й Безверхий був саме таким. В одному з боїв він атакував одразу три німецькі літаки. Вони намагалися втекти, але Безверхий переслідував їх до кінця. Один літак спалахнув у небі, другий впав у лісі, третьому ледь вдалося дотягнути до своїх. Це була перемога. Але й втома – нелюдська.
Безверхий – командир ескадрильї
У 1944 році Олексія Безверхого призначають командиром ескадрильї. Це означає не просто літати, а й керувати усім боєм, ухвалювати рішення та брати на себе відповідальність за людей й за результат битви.
Особливо важкими для його ескадрильї були бої під час Яссько-Кишинівської операції в серпні 1944 року. У цих боях він знищив шість ворожих літаків, забезпечуючи підтримку наступ Червоної армії.
Потім було небо Львова, небо Сандомира, небо Європи й наприкінці війни – небо фашистської Німеччини. Безверхий блискуче виконував свої бойові завдання – прикривав наземні війська радянської армії й знищував фашистську авіацію. А ще він був чудовим розвідником – його відправляли в найглибший тил або розташування фашистської армії, й він завжди повертався з важливою інформацією.
Навесні 1945 року радянські війська вже наступали на Німеччину. Полк Безверхого брав участь у завершальних боях на Східному фронті.
За 1943-1945-ті роки на рахунку у Безверхого 347 бойових вильотів, 47 повітряних боїв, під час яких він особисто збив 15 ворожих літаків, а в складі групи – ще один.
Й кожен з цих боїв – це не просто цифри, це десятки врятованих життів мирних жителів та бійців Червоної армії.
Герой Радянського Союзу Олексій Безверхий
Після війни керівництво Радянського Союзу гідно оцінило заслуги Олексія Безверхого перед батьківщиною. 27 червня 1945 року йому було надано звання Героя Радянського Союзу.
Чотири ордени Червоного Прапора, орден Олександра Невського, два ордени Вітчизняної війни I ступеня, орден Червоної Зірки… Але для нього важливішим за все було інше – повага товаришів та пам’ять про тих, хто бився поруч.
Повоєнні роки – мирне небо
Після війни Безверхий продовжив службу в авіації. Він не просто літав, а й навчав нове покоління пілотів, ділився з ними своїм величезним досвідом. У 1961 році він вийшов в запас у званні полковника та залишився жити в Харкові.
Але небо так й не відпустило його. Він брав участь у ветеранських зустрічах, розповідав молоді про небо та війну, спілкувався з курсантами льотних училищ.
Олексій Безверхий прожив довге щасливе життя та пішов 16 червня 2004 року, залишивши після себе не тільки подвиги, а й історію, яку не можна переписати або забути.
Його історія – це історія про те, як один сільський хлопчик здійснив свою мрію. І про те, як кожен льотчик, перебуваючи в крихітній кабіні винищувача, вступав у смертельну сутичку з величезними “мессерами” та наближав нашу спільну перемогу. Часто – ціною свого життя.
Полковник Олексій Безверхий пішов, але його ім’я залишилося в пам’яті. Адже бойові льотчики не вмирають, вони просто йдуть на новий бойовий виліт.