Історія першого радянського очільника Харкова: Костянтин Гулий

Костянтин Макарович Гулий – видатний радянський партійний, профспілковий та державний діяч, який зіграв ключову роль у становленні та розвитку радянської влади у Харкові та в Україні загалом. Далі на kharkovyes.com.ua.

Ранні роки та початок революційної діяльності

Костянтин Макарович Гулий народився 17 травня 1887 року у місті Охтирка Харківської губернії у сім’ї шевця. У ранньому дитинстві його відправили на навчання до церковноприходської школи. А пізніше, коли Костянтину виповнилося 8 років, його віддали навчатися до міського двокласного училища. Такі училища в Російській імперії почали відкривати у 1870-х роках у великих селах, на великих залізничних станціях та у деяких повітових містах. Навчання у таких училищах тривало 5-6 років, а в навчальну програму входили закон Божий, читання та письмо, російську мову та церковнослов’янське читання з перекладом російською, арифметику, практичну геометрію, географію та історію Вітчизни, загальну історію та географію, фізику, креслення та малювання. За необхідності могли бути введені додаткові предмети за дозволом Міністерства народної освіти. 

Навчання у таких училищах було платним – від 8 до 18 тисяч карбованців на рік. Звісно, що сім’ї шевця було важко оплачувати освіту Костянтина, але вони дуже хотіли, щоб він вивчився та вступив на державну службу. 

Але після закінчення училища Костянтин не продовжив навчання, а переїхав до Харкова та пішов працювати на завод. Уже у 1905 році, у віці 18 років, він долучився до робітничого руху, а у 1913 році став членом Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків) й активно проводив агітацію серед робітників на заводі. 

Служба в армії та повернення до Харкова

Під час Першої світової війни Гулого було призвано до армії. Після демобілізації він повернувся до Харкова й влаштувався електриком у депо Південної залізниці (ПЗ). 

Саме тут почалася його активна політична діяльність. У квітні 1917 року він став членом Залізничного районного комітету РСДРП(б) Харкова, й це стало початком його політичної та партійної кар’єри. 

Роль у встановленні радянської влади у Харкові

У 1918 році, в період політичної нестабільності у країні та місті, Гулого було призначено очільником Харківської міської ради. Але у тому ж 1918 році відбувся гетьманський переворот. Це був державний переворот, який стався в Україні та призвів до встановлення Гетьманату під керівництвом Павла Скоропадського. 

29 квітня 1918 року у Києві понад 6 тисяч делегатів проголосили Павла Скоропадського гетьманом усієї України й оголосили про створення Української держави. Влада у Харкові теж змінилася, й Костянтина зняли з посади міського голови. У цей час він брав активну участь у підпільній діяльності та був членом Харківського комітету КП(б)У. 

У 1918 році Костянтин Гулий став одним з організаторів всеукраїнського страйку залізничників. 

Страйк був спрямований проти політики гетьмана Павла Скоропадського та окупаційної австро-німецької влади. Робітники вимагали поліпшення умов праці, підвищення заробітної плати та припинення репресій.  

Військова служба й подальша партійна робота 

У 1919 році Костянтин Гулий вступив до лав Червоної армії. Він брав участь у боротьбі з військами генерала Денікіна, який був одним із головних противників радянської влади в Росії та Україні. Після закінчення Громадянської війни Костянтин Гулий повернувся до роботи у профспілках. У 1920 році його було призначено першим головою Харківського установчого комітету профспілки, а ще очолив правління профспілки робітників та службовців Харківського залізничного вузла. Гулий активно захищав права робітників, намагався поліпшити умови їхньої праці та підвищити рівень життя.

Голова Харківської міської ради

У грудні 1921 року Гулий був обраний головою Харківської міської ради. Він став першим радянським очільником Харкова. На цій посаді він пропрацював до грудня 1922 року. Його пріоритетом у ці часи було відновлення міста. Після закінчення війни Харків, як і багато інших міст України, було сильно зруйновано. Під керівництвом Гулого у Харкові почали активно відновлювати зруйновані підприємства, й незабаром Харків став одним із промислових центрів України у цей період.

Особливу увагу приділяли відновленню та розвитку залізничного вузла, що було дуже важливим для України, оскільки залізниці відігравали ключову роль у транспортному та економічному житті країни. Також почалася реконструкція та розширення міської мережі водопостачання та каналізації, будівництво нових доріг й поліпшення енергетичної системи. Крім того, у цей період Харків став розвиватися як культурний та науковий центр. 

У місті було засновано нові навчальні заклади, наукові інститути, як-от Харківський медичний інститут, Українська академія наук та багато інших. Також Гулий як представник робітничого класу й профспілок приділяв багато уваги поліпшенню умов праці для робітників. У місті активно розвивалися профспілкові рухи, поліпшувалися умови праці на підприємствах. Також було вжито заходів для поліпшення житлових умов робітників. За рік свого перебування на посаді очільника Харкова Гулий зіграв ключову роль у відновленні та модернізації міста. Під його керівництвом Харків знову став одним із провідних промислових та культурних центрів України.

Робота у профспілках та на державних посадах

З 1922 року Гулий обіймав посаду завідувача організаційного відділу Харківського губернського комітету КП(б)У. А у період з 1923 по 1925 роки він очолював Харківську губернську раду профспілок, а потім – Харківську окружну раду профспілок.

У 1926-му році Костянтина Гулого було призначено народним комісаром праці Української РСР, й обіймав він цю посаду до 1932 року. За роки роботи комісаром праці Гулий провів кілька реформ, спрямованих на поліпшення умов життя працівників, підвищення продуктивності праці та регулювання трудових відносин. Ці реформи допомогли поліпшити умови праці для робітників, зробити виробничий процес на підприємствах більш організованим та продуктивним, що також сприяло економічному розвитку міста.

Гулий у складі ВЦРПС 

У квітні 1932 року на V пленумі ЦК профспілки залізничників СРСР Костянтина Гулого було обрано головою ЦК профспілки робітників залізничного транспорту СРСР та членом Президії Всеросійської центральної ради професійних спілок – ВЦРПС.

Це був центральний орган профспілкового руху у Радянській Росії, а пізніше – й у Радянському Союзі. ВЦРПС займався координацією діяльності профспілок, захистом прав робітників та регулюванням трудових відносин у країні. У вересні 1933 року Костянтина Гулого було призначено завідувачем відділу охорони праці ВЦРПС, а з 1933 до березня 1935 року він обіймав посаду секретаря ВЦРПС. З липня 1937 року Гулий обіймав посаду директора Київського заводу лабораторного обладнання.

Останні роки й трагічна доля Гулого 

Майже одразу після призначення на посаду директора Київського заводу лабораторного обладнання Гулого виключили з партії та заарештували. 29 липня 1937 року його звинуватили у контрреволюційній діяльності, а 15 жовтня того ж року Гулий був розстріляний у Києві. Й лише у квітні 1957 року Костянтин Макарович Гулий був реабілітований посмертно, а його ім’я було відновлено в історії як одного з видатних радянських партійних, профспілкових та державних діячів, які відіграли важливу роль у становленні радянської влади в Україні та у Харкові.