За роки Другої світової війни Харків переніс безліч болючих епізодів. Місто двічі побувало в німецькій окупації та було в центрі запеклих боїв. Радянська армія зробила кілька потужних спроб звільнити Харківський регіон. Операція, що отримала кодову назву «Зірка» була третім за рахунком боєм за визволення міста. Хоча план, розроблений радянським командуванням, не приніс довгострокового успіху, він дав змогу реалізувати подальшу стратегію визволення Харкова. Про плани, перебіг та результати військової операції «Зірка» розповість ця стаття. Далі на kharkovyes.com.ua.
Плани та підготовка
Операція «Зірка» планувалася як частина Воронезько-Харківського стратегічного наступального маневру. На момент її планування Харків вже багато місяців перебував у німецькій окупації. Тому головною метою цієї операції було визволення Харківського промислового району та створення сприятливих умов для подальшого просування на Донбас.
Свою назву операція «Зірка» отримала, виходячи з того, що вона розкривала її задум – за допомогою концентрації військ на низхідних напрямках провести наступальні дії на Харків. Радянське командування планувало завдати масованого танкового удару в напрямку Харків – Запоріжжя, зайняти Харківський промисловий район та взяти у свої руки ініціативу на південно-західному напрямку.
Командування здійснювали видатні радянські полководці: Г. К. Жуков та А. М. Василевський. У наступі брати участь готувались:
- 38-ма, 60-та і 40-ва армії;
- 18-й стрілецький корпус;
- 2-га повітряна армія Воронезького фронту;
- 6-та армія Південно-Західного фронту;
- 7-й кавалерійський корпус;
- три стрілецькі дивізії;
Та ще кілька дивізій і частин резерву ВГК стали учасниками операції «Зірка». Завдяки такій підготовці перевага над силами противника була значною. Щодо танків вона була майже триразовою. До лютого 1943 року радянське командування повною мірою підготувалося до наступу.
Перебіг битви та підсумки
2 лютого 1943 року війська Червоної Армії почали наступ на Харків одразу з кількох напрямків. Головний удар завдавали війська Воронезького фронту. 3-тя танкова армія рухалася з південного сходу, а 6-та армія – з північного сходу. З метою оточити угруповання німецьких військ танкові та кавалерійські з’єднання здійснювали прорив у тил ворога. Наступного дня, 3 лютого, наступив удар з боку 40-ї та 60-ї армій. 8 лютого війська 60-ї армії заволоділи Курськом, а вже 9 лютого 40-ю армією був зайнятий Білгород.
З різних напрямків, як і планувалося, йшов потужний наступ. Зі сходу, через Вовчанськ проривалася 69-та армія. З півночі продовжувала рух 40-ва армія. А з південного сходу, минувши річку Сіверський Донець, через Чугуїв кинулася 3-тя танкова армія. Усі армії, танкові дивізії та інші військові підрозділи діяли згуртовано, попри те, що рухалися з різних напрямків. Це відбувалося завдяки чітким вказівкам командувачів та швидкого реагування на них військами.
Загалом, завдяки послідовним ударам та атакам, Червоній армії вдалося просунутися загалом майже на 260 км, що було великим успіхом.
Штурм Харкова радянські війська почали 15 лютого та під загрозою оточення П. Гауссер (командувач танковим корпусом СС) віддав наказ своїм військам залишити місто. 16 лютого Харків повністю перейшов під контроль радянських військ.
На жаль, успіх був недовгим. Внаслідок інтенсивного наступу між військовими складами Червоної армії утворилися розриви в сотні кілометрів. Це ускладнило швидке доставлення боєприпасів. Скориставшись цією тактичною помилкою, німці здійснили потужну контратаку. Але це вже зовсім інша історія.